Відмінності між версіями «Ґедзик»
(Створена сторінка: '''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. ''' Категорія:Ґе) |
Ann (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. ''' | '''Ґедзик, -ка, '''''м. ''Ум. отъ '''ґедз. ''' | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''ґедзик''' іменник чоловічого роду, істота | ||
| + | |||
| + | '''з ґедзиком'''', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | '''кидати / кинути ґедзя (ґедза)'''. | ||
| + | |||
| + | 1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | 2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | '''пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого'''. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:3px #ccc solid; border-bottom:3px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:2784pos.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Габзувати.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Паплюжити.jpg|x200px]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія: Борис Грінченко «Словарь української мови»]] | ||
[[Категорія:Ґе]] | [[Категорія:Ґе]] | ||
Версія за 16:16, 22 листопада 2013
Ґедзик, -ка, м. Ум. отъ ґедз.
Сучасні словники
ґедзик іменник чоловічого роду, істота
з ґедзиком', ірон. Примхливий, вередливий; неврівноважений. — То от я вам і скажу: що й ви, добродію… Теє-то, як його.. З ґедзиком!.. (Панас Мирний).
кидати / кинути ґедзя (ґедза).
1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Лушня виправляється, й тут же, між тихим словом, дивись, і вкине якого ґедзика (Панас Мирний).
2. на кого. Грайливо дивитися на кого-небудь. — У вас, справді, пальчики — чудо! .. Пані кинула на нього ґедзя і ще утішніше усміхнулася (Панас Мирний).
пускати / пустити бісики (ґе́дзики) (очима (оком)) кому, на кого. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний).
Ілюстрації
|
|
|
