Відмінності між версіями «Драма»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nizhny_Novgorod_Drama_Theatre_2.jpg|x200px]] | ||
Версія за 18:51, 19 листопада 2013
Зміст
«Словарь української мови»
Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113. Див. також: Драматичний
Сучасні словники
Драма – літературний твір (п’єса).
Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).
Драма – будівля – Драматичний театр.
Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки. Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.
Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).
Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).
Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.
Етимологія слова:
Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика».
На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).
Це цікаво знати!
На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.
Рекомендовані джерела
Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)
Ілюстрації
Див. також
Драматичний - словник Бориса Грінченка