Відмінності між версіями «Дякувати»

Сучасні словники

ДЯ́КУВАТИ - висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. Дякувати - (висловлювати вдячність за щось) розстелятися, (у першій особі однини а. множини) дякую, дякуємо, спасибі, вдячний, вдячні// падати в ноги, бити чолом. ДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. що. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. Хазяїн.. став дякувати Трохимові, що він такий вірний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 406); — Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітно з тобою обходяться (Панас Мирний, IV, 1955, 145); [Орися:] Напоїла ото я коня, він дякує і далі пита: чи будеш, каже, на вечорницях? (Степан Васильченко, III, 1960, 31); Що ж: двоє [бійців] було забито, дехто ранений, а решта дякувала фортуні за відсутність куль у револьверові (Юрій Яновський, I, 1958, 108); * У порівняннях. Схиливши білу головку, наче дякував [первоцвіт] золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); // Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлепу увагу. — Прощайте, дякую! — він [Соловей] до Осла озвався (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 140); — Дякую, дядино, я не голодний (Іван Багмут, Опов., 1959, 4). Богові (богу) дякувати див. бог. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451. ДЯКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Бути дяком. Дякував він лише кілька років (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 185). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.

Синоніми: висловлювати подяку, віддавати слово подяки, док. подякувати; П. завдячувати; (навзаєм) віддячувати..

Російською мовою: благодарить.

Етимологія слова: Російське «спасибо» пішло від синтезу двох слів «спаси» та «Бог». Українське «дякую», як стверджує «Український етимологічний словник», запозичене з німецької мови через польську. Німецьке danken, від якого і пішло дякую, пов’язують з іншим дієсловом denken (думати).

Це цікаво знати!

Сучасна людина, у більшості випадків, використовує слово «дякую», як мінімум, декілька разів на день. Подяка – це внутрішня чудодійна сила людини, її здатність усвідомлювати те прекрасне, що трапилося із нею, а не сприймати це, як належне і другорядне, або взагалі випадкове і неважливе. По-справжньому вдячні люди щиро висловлюють слова подяки не тільки для того, щоб здаватися ввічливими, а, перш за все, тому, щоб обмінятися потужною енергією добра і любові з тим, до кого вони звертаються. І якщо у вас високий рівень вдячності щодо оточуючих людей і світу в цілому, то ви практично завжди відчуваєте радість від подиву і глибокої вдячності щодо тих подій, які відбуваються у вашому єдиному і неповторному житті. Іноді людина не бачить або недостатньо цінує те, що має, звертаючи занадто багато уваги лише на негативне, що різко впливає на її внутрішній стан: вона буквально забуває про радість, задоволення і спокій. Варто розуміти, що коли ми бачимо лише власні недоліки і поразки, то повністю концентруємося на них і, відповідно, швидко отримуємо чергову порцію негативних життєвих «сюрпризів». По особливому щиро вдячні люди щасливіші, успішніші, мають міцне здоров’я і потужну енергетику високого рівня. Вдячна людина майже не буває одинокою, напруженою, занепокоєною або депресивною.

'Особливості слововживання

Дякувати - дієслово недоконаного виду складати подяку.

I д`якувати -ую, -уєш, недок., кому, чому, без додатка і з спол. що. Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось. || Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу.

II дякув`ати

-у́ю, -у́єш, недок., розм., рідко. Бути дяком.

Рекомендовані джерела

1. Вікісловник uk.wiktionary.org Прямий доступ до українського Вікісловника

2. Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1907-09 (багато перевидань). Онлайн-версія

3. Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови. – Х.: Торсінг Плюс, 2009. – 768 с.# Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.# Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп./ С.В.Шевчук, Т.М.Лобода. – К.: Арій, 2008. – 5-7 с.

4. Загоруйко О.Я. Великий універсальний словник української мови. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 768 с.

5. Короткий тлумачний словник української мови. Близько 6750 слів / за ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Рад. Школа, 1988.

6. Новий тлумачний словник української мови. 42000 слів: У 4-х томах / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — Київ: вид. Аконіт, 1998.

7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт.

8. Великий тлумачний словник української мови / Упоряд. Т. В. Ковальова. — Харків: Фоліо, 2005. — 767 с. — (Бібліотека державної мови). — ISBN 966-03-2698-Х с.

9. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я / Упоряд. Загнітко А. П. — Донецьк: Вид. «Бао», 2008. — 704 с. — ISBN 978-966-481-019-4.

10. Словник української мови. У 20-ти т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України; за ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 2010. — Т.1. А — Б. — 911 с.

11. Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980. Онлайн-версія

12. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) на сайті Словопедія

13. Всесвітній словник української мови на сайті worldwidedictionary.org

Ілюстрації