Відмінності між версіями «Неправда»

Версія за 19:22, 17 листопада 2013

Неправда, -ди, ж. брехня, несправедливість.

«Словарь української мови»

1) Неправда, ложь. А неправда ж! я того не казав.
2) Несправедливость. Уступіться від мене всі, що робите неправду. Єв. Л. XIII. 27. Всякая неправда гріх. Ном. № 102. Ум. Неправдонька. Неправдонька ваша. Рудч. Чп. 90.

Сучасні словники

Неправда, и, жін.
1. Те, що суперечить правді, істині; брехня; протилежне правда. [Прісцілла:] Неправди я казать тобі не хочу, а правду перемовчать не здолаю (Леся Українка, II, 1951, 342);
Василько й сам незчувся, як сказав неправду (Олесь Донченко, V, 1957, 22);

// у знач. Присудк. сл. Доря почув холодок в тілі. — Неправда... ти все жартуєш... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378);
— Тут всі комсомольці, — сказав молодий учитель Сергій Гомон, коли поліцаї виводили вчительку. — Неправда, я не комсомолець (Олександр Довженко, I, 1958, 295).

2. Несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман. [Марина:] Багато татко людям чинив неправди (Марко Кропивницький, V, 1959, 552);
Пан знову хоче її [землю] відібрати, почав судитися і, видко, неправдою та брехнею відсудить її (Михайло Стельмах, I, 1962, 247);

// Несправедливість у людських стосунках. Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить (Тарас Шевченко, I, 1963, 262);
Йде він війною на саму неправду людську. На батрацтво своє гірке (Олесь Гончар, II, 1954, 435).
[Усякими і т. ін.] правдами й неправдами — будь-якими засобами. Не ждав [інженер], поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх.. шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (Павло Загребельний, Спека, 1961, 53);
Дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 14).

Неправда – те, що суперечить правді, істині; брехня; прот. правда. // у знач. присуд. сл. 2. несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман. // несправедливість у людських стосунках.
Неправда- те,що суперечить правді,брехня.

Це цікаво знати!

Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11), що його було видано у 1970 — 1980 роках, став першим у історії тлумачним словником української мови. На ньому базуються чи не всі сучасні українські тлумачні словники, зокрема «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (ВТССУМ) та оновлений «Словник української мови у 20 томах», публікацію якого розпочала Академія наук України у 2010 році. Словник укладено великим колективом науковців за україномовною літературою від часів Котляревського до 1980 року. Після більшості тлумачень у словнику наведено справжні випадки вживання слова, що ілюструють його значення.

Рекомендовані джерела

1. Словарь української мови - українсько-російський словник, виданий 1907–1909 у Києві у 4 томах. Його зібрала редакція журналу «Кіевская старина», упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. С. 437.
2. Великий Тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун» 1991-2001.С- 434.
3. Тлумачний словник укр.мови за ред. Д.Г. Грінчишина- 3-тє вид. перероб. і доповн.-К. Освіта 1999-302с.
4. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 365. 567с.

Ілюстрації