Відмінності між версіями «Праска»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''Праска''' — елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу. Процес вирівнювання складок називають прасуванням. | |
| + | |||
| + | Зазвичай, праскою прасують на прасувальній дошці. | ||
| + | |||
| + | '''Історія праски''' | ||
| + | |||
| + | Праска була винайдена дуже давно. В IV столітті до нашої ери в Прадавній Греції були винайдені способи плісировки одягу з полотна за допомогою гарячого металевого прута, що нагадував качалку. Для розгладження одягу у давнину використовувалися злегка оброблені нагріті кругляки. В XVIII-XIX століттях праски являли собою металеві пристрої близької до сучасної форми. Праски нагрівалися на газі або печі. | ||
| + | |||
| + | В давній Україні і навіть до середини ХХ ст. прасування здійснювалося оригінальним способом. Білизна намотувалася на качалку, після чого кілька раз ретельно прокочувалося «рублем» — довгою дерев'яною плашкою з ребрами на нижній поверхні й рукояттю на кінці. Рубель з характерним стукотом перекочував качалку, його ребра при цьому розминали волокна тканини. Це пристосування називалося також «ребрак» або «пральник». | ||
| + | |||
| + | Найпоширенішими були нагрівальні праски — вони ставилися в піч або на вогонь і розігрівалися. Значно дорожчими були спиртові праски — в XIX столітті за них давали невелику отару овець. Ще одна старовинна конструкція прасок - з порожниною всередині праски, куди завантажувалося вугілля (інколи - деревне вугілля). Таку праску розігрівали вимахуючи нею вправо-вліво. При цьому повітря через отвори у прасці продувало вугілля і останнє розжарювалося. Полегшена праска з електронагрівом з'явилася в 1903 р. завдяки винахідникові Ерлу Річардсону. | ||
| + | |||
| + | Для виготовлення підошви електропрасок, що працюють на інфрачервоному випромінюванні застосовується скло. | ||
| + | |||
| + | '''До появи електрики''' | ||
| + | |||
| + | У минулому для нагрівання прасок їх ставили на піч або клали в них розпечене деревне вугілля. Існували також спиртові праски. За старих часів праски переважно виготовляли з чавуну. | ||
| + | |||
| + | '''З появою електрики''' | ||
| + | |||
| + | З появою електрики і розвитком техніки, з'явилися електричні праски. Їхній принцип ґрунтується на виділенні теплової енергії при проходженні електричного струму через нагрівальний елемент. Як правило, конструкція праски передбачає розташування нагрівального елемента якнайближче до підошви й наявність ручки з термоізоляційного матеріалу щоб уникнути опіків. У сучасних електричних прасках є невеликий резервуар для води, вода використовується для утворення пари, що дозволяє досягти більшої ефективності прасування. Регулювати кількість пари допомагає клапан пари (голка),яка також зменшує утворення накипу в нагрівальному елементі праски. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 20:52, 3 листопада 2013
Праска, -ки, ж. Утюгъ.
Сучасні словники
Праска — елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу. Процес вирівнювання складок називають прасуванням.
Зазвичай, праскою прасують на прасувальній дошці.
Історія праски
Праска була винайдена дуже давно. В IV столітті до нашої ери в Прадавній Греції були винайдені способи плісировки одягу з полотна за допомогою гарячого металевого прута, що нагадував качалку. Для розгладження одягу у давнину використовувалися злегка оброблені нагріті кругляки. В XVIII-XIX століттях праски являли собою металеві пристрої близької до сучасної форми. Праски нагрівалися на газі або печі.
В давній Україні і навіть до середини ХХ ст. прасування здійснювалося оригінальним способом. Білизна намотувалася на качалку, після чого кілька раз ретельно прокочувалося «рублем» — довгою дерев'яною плашкою з ребрами на нижній поверхні й рукояттю на кінці. Рубель з характерним стукотом перекочував качалку, його ребра при цьому розминали волокна тканини. Це пристосування називалося також «ребрак» або «пральник».
Найпоширенішими були нагрівальні праски — вони ставилися в піч або на вогонь і розігрівалися. Значно дорожчими були спиртові праски — в XIX столітті за них давали невелику отару овець. Ще одна старовинна конструкція прасок - з порожниною всередині праски, куди завантажувалося вугілля (інколи - деревне вугілля). Таку праску розігрівали вимахуючи нею вправо-вліво. При цьому повітря через отвори у прасці продувало вугілля і останнє розжарювалося. Полегшена праска з електронагрівом з'явилася в 1903 р. завдяки винахідникові Ерлу Річардсону.
Для виготовлення підошви електропрасок, що працюють на інфрачервоному випромінюванні застосовується скло.
До появи електрики
У минулому для нагрівання прасок їх ставили на піч або клали в них розпечене деревне вугілля. Існували також спиртові праски. За старих часів праски переважно виготовляли з чавуну.
З появою електрики
З появою електрики і розвитком техніки, з'явилися електричні праски. Їхній принцип ґрунтується на виділенні теплової енергії при проходженні електричного струму через нагрівальний елемент. Як правило, конструкція праски передбачає розташування нагрівального елемента якнайближче до підошви й наявність ручки з термоізоляційного матеріалу щоб уникнути опіків. У сучасних електричних прасках є невеликий резервуар для води, вода використовується для утворення пари, що дозволяє досягти більшої ефективності прасування. Регулювати кількість пари допомагає клапан пари (голка),яка також зменшує утворення накипу в нагрівальному елементі праски.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
http://slovopedia.org.ua/30/53411/26228.html "Словопедія"
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/47089-praska.html словник Грінченка
