Відмінності між версіями «Жмут»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Невелика в'язка чого-небудь; пучок. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь (Микола Трублаїні, II, 1955, 56); Лісник поклав жмут гички, якось дивно глянув на дівчину (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 530); | ||
| + | // Пасмо волосся, прядива і т. ін. У руках він мне жмут клоччя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 187); Дід Тимко стояв, немов під громовицею, і тільки жмут волосся сивого здригався (Яків Качура, II, 1958, 65); | ||
| + | // Однорідні предмети, складені разом, часто не зовсім акуратно. Крукке все запихав у топку нові й нові жмути паперів (Вадим Собко, Серце, 1952, 59); Все-все забере Суліман, а йому залишається тільки жмут опротестованих векселів і Катерина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 198). | ||
| + | |||
| + | 2. Шматок тканини в зім'ятому чи скрученому стані. Професор взяв жмут марлі й обтер блискучу поверхню дзеркала (Юрій Смолич, I, 1958, 237). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. присл. жмутом (жмутами). Про стан, коли кілька однорідних предметів зв'язані разом. Ключі на поясі в Прокопа висять цілим жмутом (Юрій Яновський, IV, 1959, 33); | ||
| + | // Про етап, коли предмет зім'ятий, скручений і набрав більш-менш округлої форми. Дивлюсь, а там дорогі шовкові сукні та тонкі дорогі сорочки: все пом'яте, жмутами набите в мішок... (Нечуй-Левицький, 1Н, 1956, 275); На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (Степан Васильченко, I, 1959, 131). | ||
| + | |||
| + | 4. перен. Про те, що виходить чи розходиться у великій кількості з одного місця. У другій кімнаті рипнули двері, і туди стали впиратися жмути сердитого і грубого крику та гомону (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 180); Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (Олесь Донченко, II, 1956, 10). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:53, 2 листопада 2013
Жмут, -та, м. Пучекъ, пачка, охапка. От вам цілий жмут соломи. Уман. у. На тобі жмут веретін та напряди всі. Грин. І. 48. Держав у руці жмут грошей (папіряних). Новомоск. у. Шовку жмут. Мкр. Н. 19. Ум. Жмутик, жмуток. Дикий хміль начіплявсь за те коріння і колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203).
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Невелика в'язка чого-небудь; пучок. Дівчина кинула жмут гілок у вогонь (Микола Трублаїні, II, 1955, 56); Лісник поклав жмут гички, якось дивно глянув на дівчину (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 530); // Пасмо волосся, прядива і т. ін. У руках він мне жмут клоччя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 187); Дід Тимко стояв, немов під громовицею, і тільки жмут волосся сивого здригався (Яків Качура, II, 1958, 65); // Однорідні предмети, складені разом, часто не зовсім акуратно. Крукке все запихав у топку нові й нові жмути паперів (Вадим Собко, Серце, 1952, 59); Все-все забере Суліман, а йому залишається тільки жмут опротестованих векселів і Катерина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 198).
2. Шматок тканини в зім'ятому чи скрученому стані. Професор взяв жмут марлі й обтер блискучу поверхню дзеркала (Юрій Смолич, I, 1958, 237).
3. у знач. присл. жмутом (жмутами). Про стан, коли кілька однорідних предметів зв'язані разом. Ключі на поясі в Прокопа висять цілим жмутом (Юрій Яновський, IV, 1959, 33); // Про етап, коли предмет зім'ятий, скручений і набрав більш-менш округлої форми. Дивлюсь, а там дорогі шовкові сукні та тонкі дорогі сорочки: все пом'яте, жмутами набите в мішок... (Нечуй-Левицький, 1Н, 1956, 275); На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (Степан Васильченко, I, 1959, 131).
4. перен. Про те, що виходить чи розходиться у великій кількості з одного місця. У другій кімнаті рипнули двері, і туди стали впиратися жмути сердитого і грубого крику та гомону (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 180); Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (Олесь Донченко, II, 1956, 10).
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Додаткові відомості
