Відмінності між версіями «Цибулина»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:042.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Лорпа.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Онгрпека.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Щшлорп.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 12:47, 2 листопада 2013
Цибулина, -ни, ж. Луковица. Ум. Цибулинка.
Сучасні словники
Цибулина — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.
Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля-порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).
Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню засуху.
Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (de:Lilium xanthellum)
Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються і в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.
У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (en:Lilium bulbiferum), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).
Псевдоцибулини орхідей
У епіфітних орхідей часто утворюються специфічні надземні бульби, що дуже нагадують за формою цибулину. Але це потовщені соковиті верхівкові частини відрізків стебла, запас води в яких забезпечує рослинам перенесення несприятливого періоду. Вони називаються псевдоцибулинами, повітряними бульбами, туберидіями, псевдобульбами. Вони утворені м'якими слизовими тканинами всередині, а назовні захищені товстостінною епідермою. Також вони виконують функцію фотосинтезу.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63714-cybulyna.html словник Грінченка
http://sum.in.ua/s/cybulyna академічний словник
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=378438 орфографічний словник
