Відмінності між версіями «Віртуальний музей/Італія»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді. | + | '''«Італія»( 1909 –1910 рр.)''' Подружжя Грінченків оселилося в містечку [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%82%D1%96 Оспедалетті] цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді. |
| − | Одразу по приїзді Борис Дмитрович відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати. | + | Одразу по приїзді [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Борис Дмитрович] відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати. |
Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті». | Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті». | ||
| − | Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про Мазепу, Дорошенка, про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис Т.Шевченка. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській». | + | Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазепу], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Дорошенка], про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Т.Шевченка]. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській». |
| − | З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття «Просвіти», його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав. | + | З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0 «Просвіти»], його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав. |
'''6 травня 1910 року''' о 18.30 Бориса Дмитровича не стало. | '''6 травня 1910 року''' о 18.30 Бориса Дмитровича не стало. | ||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
Вранці '''8 травня''' труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій». | Вранці '''8 травня''' труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій». | ||
| − | У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на Байковому кладовищі. | + | У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся '''9 травня''' на [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5 Байковому кладовищі]. |
По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко. | По смерті Б.Грінченка впродовж '''1910 – 1928 рр.''' його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові '''28 вересня 1910 р.''' Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко. | ||
Версія за 10:07, 13 лютого 2013
«Італія»( 1909 –1910 рр.) Подружжя Грінченків оселилося в містечку Оспедалетті цієї провінції, спочатку в отелі, потім – в комуні Колді Роді.
Одразу по приїзді Борис Дмитрович відчув себе ніби краще – море, гори здалися дуже гарними. Але невдовзі цей обмежений простір почав гнітити письменника, який звик до простору, і його обняла туга за рідним краєм. Хотілося працювати – без роботи не міг жити. Тож по приїзді почав вивчати італійську мову, перекладати. Здоров’я гіршало, «надто як надходили роковини Настуниної смерті».
Маючи постійно температуру 38,5 С, Грінченко не полишав мрій про майбутню роботу – планував видати італійсько-український словник (навіть чимало карток було написано). Дружина, за бажанням Бориса, робила помітки, нотатки, вирізки, – те, що потрібне для майбутньої праці про Мазепу, Дорошенка, про думи Кобзарські; мав намір написати для дітей життєпис Т.Шевченка. Душа письменника поривалася в Україну, де було ще стільки не зробленого, де лежали гори роботи, яку він (як жартував у розмові з дружиною) намірявся переробити «на Вкраїні російській, галицькій і американській».
З нетерпінням чекав весни, щоб поїхати додому. І тут газети повідомили про закриття «Просвіти», його улюбленого дітища. Марія Миколаївна ховала цю звістку від чоловіка (проминала читати). Але якось не встереглася і прочитала якусь фразу, з якої Борис здогадався, що «Просвіти» вже немає. Йому зробилося погано, від задишки врятували кислородом. Борис Дмитрович теж зрозумів, що може задихнутися, тож попрощався з дружиною, передавав батькові синівську вдячність, просив прощення за прикрості, які завдавав.
6 травня 1910 року о 18.30 Бориса Дмитровича не стало.
Сумна звістка про смерть Б.Грінченка долетіла в Україну. Одразу ж над львівською «Просвітою» замаяла чорна корогва. Було вирішено ховати письменника громадським коштом. Смерть Б.Грінченка викликала величезний спалах громадянського та національного пробудження. На адресу «Ради» і Марії Миколаївни йшли сотні телеграм та листів.
Вранці 8 травня труна прибула в Київ. О третій годині група студентів понесла її Безаківською вулицею (зараз вул Комінтерна) до Володимирського собору. Було дуже багато вінків, їх везли на катафалку. На домовині лежав тільки вінок від дружини: «Вчителеві-порадникові доброму, дружині любій».
У Володимирському соборі відправили панахиду. Похорон відбувся 9 травня на Байковому кладовищі.
По смерті Б.Грінченка впродовж 1910 – 1928 рр. його ім’я було присвоєно 14 просвітнім установам: школам, товариствам «Просвіта», гімназіям, інститутам. Народна школа ім .Б.Грінченка, відкрита в м.Львові 28 вересня 1910 р. Було створено фонд імені Б.Грінченка, до кінця року в ньому налічувалося 1867 крб. Вирішили використовувати кошти фонду на видання популярних і дешевих книг для народу – справі, якій служив Б.Грінченко.
