Відмінності між версіями «Віртуальний музей»
(Замінено вміст на «{{Шаблон:Віртуальний музей/Меню}} <mm>vm.mm</mm> Категорія:Проекти») |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
[[Категорія:Проекти]] | [[Категорія:Проекти]] | ||
| + | |||
| + | Віртуальний музей присвячується життю та творчості Бориса Грінченка, а також музею Грінченка. | ||
| + | Письменник жив у Києві з 1902 по 1909 роки. 1906 року невтомний Борис Грінченко поспішав сквериком на Бульварно-Кудрявську, 10 (нині Воровського): тут розпочало роботу організоване й очолюване ним «Товариство «Просвіта» у Києві імені Т. Шевченка». | ||
| + | В приміщенні 18/2 він працював: у жіночій торговельній школі і Б.Грінченко, і його дружина Марія Загірня – письменники-педагоги – викладали каліграфію. І вулиці, і будинки цього київського району його пам’ятають… Тож відкриття Музею в цьому приміщенні університету, що носить його ім’я, освячено самим Грінченком. Грінченкова самовіддана любов до України витає в цьому приміщенні, а відтепер і в Музеї. Про це й розповідає відвідувачам музейна експозиція. | ||
| + | З любов’ю і повагою до Великого Просвітителя підібрано музейні експонати та фонди музею. На стендах відтворено епоху Б.Грінченка, його короткий шевченківський вік і титанічну працю: Грінченка називали Людиною Повинності, навіть вважали, що «він більше працював, ніж жив» (М. Чернявський). | ||
| + | Життя Б.Грінченка означено різними місцями мешкання і праці: побачив світ на Слобожанщині в батьковому хуторі Вільховий Яр під Харковом; учителював на Луганщині (тоді Катеринославщина); півтора року минули задля шматка хліба на Херсонщині в нудній праці статистика; видавничій роботі присвятив чернігівський період життя; науковій – київський. За цими місцями перебування Б. Грінченка і названі стенди-розділи Музею. | ||
Версія за 13:01, 4 лютого 2013
|
Віртуальний музей присвячується життю та творчості Бориса Грінченка, а також музею Грінченка. Письменник жив у Києві з 1902 по 1909 роки. 1906 року невтомний Борис Грінченко поспішав сквериком на Бульварно-Кудрявську, 10 (нині Воровського): тут розпочало роботу організоване й очолюване ним «Товариство «Просвіта» у Києві імені Т. Шевченка». В приміщенні 18/2 він працював: у жіночій торговельній школі і Б.Грінченко, і його дружина Марія Загірня – письменники-педагоги – викладали каліграфію. І вулиці, і будинки цього київського району його пам’ятають… Тож відкриття Музею в цьому приміщенні університету, що носить його ім’я, освячено самим Грінченком. Грінченкова самовіддана любов до України витає в цьому приміщенні, а відтепер і в Музеї. Про це й розповідає відвідувачам музейна експозиція. З любов’ю і повагою до Великого Просвітителя підібрано музейні експонати та фонди музею. На стендах відтворено епоху Б.Грінченка, його короткий шевченківський вік і титанічну працю: Грінченка називали Людиною Повинності, навіть вважали, що «він більше працював, ніж жив» (М. Чернявський). Життя Б.Грінченка означено різними місцями мешкання і праці: побачив світ на Слобожанщині в батьковому хуторі Вільховий Яр під Харковом; учителював на Луганщині (тоді Катеринославщина); півтора року минули задля шматка хліба на Херсонщині в нудній праці статистика; видавничій роботі присвятив чернігівський період життя; науковій – київський. За цими місцями перебування Б. Грінченка і названі стенди-розділи Музею.
