Відмінності між версіями «Аминь»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ам]] | [[Категорія:Ам]] | ||
| + | |||
| + | 1. Амінь | ||
| + | |||
| + | - стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). | ||
| + | |||
| + | - у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39. | ||
| + | |||
| + | 2. | ||
| + | амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55. | ||
| + | |||
| + | (Самбір О.) | ||
Версія за 11:13, 14 січня 2013
Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300.
1. Амінь
- стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87).
- у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39.
2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55.
(Самбір О.)
