Відмінності між версіями «Віртуальний музей/Слобожанщина»
(Створена сторінка: =Слобожанщина= '''«Слобожанщина» (1863 –1875 рр.)''' представляє дитинство Бориса. Його батько ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | {||cellpadding="1" style="margin-bottom:5 px;" | ||
| + | |style="text-align:center; padding: 0.1em 0.1em; background-color:#66cdaa; border:1px solid #AAAAAA; border-right:1; -moz-border-radius:10px" | | ||
| + | {|border="0" cellpadding="5" | ||
| + | |- style="background-color:#d7fff1; text-align:center;" | | ||
| + | |<FONT face="Courier New" size="3"> [[Віртуальний музей|Головна]]</font> | ||
| + | |<FONT face="Courier New" size="3">[[Віртуальний музей/Координатори|Координатори]]</font> | ||
| + | |<FONT face="Courier New" size="3">[[Обговорення:Віртуальний музей|Обговорення]]</font> | ||
| + | |<FONT face="Courier New" size="3">[[Віртуальний музей/Новини|Новини]]</font> | ||
| + | |} | ||
| + | |} | ||
=Слобожанщина= | =Слобожанщина= | ||
'''«Слобожанщина» (1863 –1875 рр.)''' представляє дитинство Бориса. Його батько – нащадок козацького роду. Прадід письменника, козак Грінченко, в селі Межиріччя (під Харковом ) так затято й самотньо виступив проти закріпачення селян, що був покараний нагаями й закутий в кайдани. А дід Бориса, Яків Іванович Грінченко, поручик, сотник Сумського полку, вірною службою царю й отєчеству заслужив звання потомственого дворянина. | '''«Слобожанщина» (1863 –1875 рр.)''' представляє дитинство Бориса. Його батько – нащадок козацького роду. Прадід письменника, козак Грінченко, в селі Межиріччя (під Харковом ) так затято й самотньо виступив проти закріпачення селян, що був покараний нагаями й закутий в кайдани. А дід Бориса, Яків Іванович Грінченко, поручик, сотник Сумського полку, вірною службою царю й отєчеству заслужив звання потомственого дворянина. | ||
Версія за 01:47, 23 листопада 2012
|
Слобожанщина
«Слобожанщина» (1863 –1875 рр.) представляє дитинство Бориса. Його батько – нащадок козацького роду. Прадід письменника, козак Грінченко, в селі Межиріччя (під Харковом ) так затято й самотньо виступив проти закріпачення селян, що був покараний нагаями й закутий в кайдани. А дід Бориса, Яків Іванович Грінченко, поручик, сотник Сумського полку, вірною службою царю й отєчеству заслужив звання потомственого дворянина.
Дитинство
Батько Дмитро Якович – збіднілий дворянин, відставний штабс-ротмістр, – мав усього 19 десятин землі, більшу частину якої займав ліс. Борис – старший син, окрім нього було ще четверо дітей. Хлопчик дуже любив свою маму, допомагав їй няньчити молодших братика й сестричок.
Батькова хата стояла на пагорбі, внизу – ставок, водяний млин. А далі – ліс. Бувало, що й вовки забігали на подвір’я. Одного разу малий Бусик хотів погладити вовка, прийнявши за собаку. Хтозна що й було б, якби не побачила мама та й не наробила крику…
Майже позбавлений дитячого товариства, Борис любив ліс. Навчившись читати в шестилітньому віці, брав книги й залазив у лісові хащі. У батьковій бібліотеці були занадто серйозні книги: твори В. Скотта, Альфреда де Віньї, Дюма-батька, Віктора Гюго, М. Гоголя, О. Пушкіна та ін. У спогадах батька (фотокопія) знаходимо цікаві епізоди з дитячих літ сина. Дмитро Якович розповідає, що Борис не минав жодної книги, «накидався на них і заглиблювався в читання. Цікавився газетами, робив на них свої помітки». На сьомому році почав писати вірші та випускати свою «курйозну» газету, в якій від дотепного й саркастичного Бориса діставалося всім. Родичі та знайомі дивувалися: дев’ятилітній хлопчик живе в лісі, без ровесників, а такий розвинений і розумний.
Сьогодні в цьому селі мало хто й пам’ятає прізвище Літарєвих. А місцину Вільховий Яр чомусь відносять до села Руські Тишки, хоч малого Бориса батьки охрестили в Архангело-Михайлівському храмі села Борщеве. І той храм зберігся понині. Його настоятель отець Ілля за допомогою старожилів вже й місцину серед лісу знайшов, те обійстя, де стояла на хуторі хата батьків.
Літературний хист Борис успадкував, очевидно, теж від своїх предків. Його рідна бабуся по батькові – двоюрідна сестра основоположника української прози Г.Ф.Квітки-Основ’яненка.
На любов до мистецтва і творчу вдачу Бориса вплинули, мабуть, і ті віддалені родинні зв’язки, в яких перебували дід письменника та художник Іван Айвазовський. У родині пишалися цим, як і знайомством із ректором Харківського університету, байкарем П.П.Гулаком-Артемовським.
Борис здобув гарну домашню освіту – спочатку його навчав батько. До вступу в гімназію готував репетитор, студент Харківського університету, який виявився членом підпільної організації народників. Побачивши зміни в поглядах сина, батько відмовився від репетитора, але було вже запізно: свій вплив на хлопчика той зробив.
Фото
 |
 |
 |
 |
 |
