|
|
| Рядок 83: |
Рядок 83: |
| | <li>Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. | | <li>Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. |
| | </ol> | | </ol> |
| − | *[http://sum.in.ua/s/dyvytysja "Академічний тлумачний словник" ] | + | *[http://sum.in.ua/s/abetka "Академічний тлумачний словник" ] |
| − | ДИВИТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. дивляться; недок.
| + | АБЕТКА, и, ж. |
| | | | |
| − | 1. <b>куди, на кого — що, в що</b>. Спрямовувати погляд, прагнучи побачити <i><b>кого-, що-небудь</b></i>:<br> <i>Марта стояла якраз передо мною і <b>дивилася</b> кудись далеко, між дерева у садок, задумалась</i> (Марко Вовчок, VI. 1956, 239);<br> <i>Матюїха довго й пильно <b>дивився</b> йому в обличчя, а потім одійшов на крок</i> (Андрій Головко, III, 1957, 146); <br>* Образно. — <i>Співає соловей, неначе у садочку, А серед ночі, в тихий час, Тут мавочки гуляють у тапочку, І ясний місяць <b>дивиться</b> на нас</i> (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 146);<br> | + | 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45). <br> |
| − | // <u>без додатка</u>.<i> Бути з розплющеними очима; мати змогу бачити. Бреше та й <b>дивиться</b>, хоч би очі заплющив</i> (Номис, 1864, № 6946);<br> <i>Погляд, мов хто туманом заснував. Він і <b>дивився</b> і нічого не бачив</i> (Панас Мирний, I, 1954, 278); <br>
| + | За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310). |
| − | // <u>Про очі</u>. <i>Очі неначе побільшали і <b>дивились</b> кудись далеко, минаючи дерева</i> (Михайло Коцюбинський. I, 1955, 36);<i> Його сині очі, подібні до Настиних, <b>дивились</b> прихильно і щиро в очі дівчині</i> (Леся Українка, III, 1952, 582); <i>Дитячі очі... Ось вони <b>дивлятьс</b>я на вас, іскряться безмежною цікавістю</i> (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 26);<br>
| + | |
| − | // <u>Підглядати, заглядати туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін.</u> — <i>Вийду я з хати та з-за дверей і <b>дивлюсь</b>, а воно й водить оченятами — шукає мене!</i> (Марко Вовчок, I, 1955, 65); <i>Вийшла далі мати на двір, під калину, з-за пшенички <b>дивиться</b> давай</i> (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 101);<br>
| + | |
| − | // розм. Намагатися знайти очима <u>кого-, що-небудь</u>. [Ганна:]<i> Ти осьдечки, а я тебе в церкві <b>дивлюся</b> </i> (Марко Кропивницький, II, 1958, 20);<br>
| + | |
| − | // <u>у що</u>. Спостерігати за чим-небудь за допомогою оптичного приладу. <i>Все незнайомі люди, пильно обдивлялись водокачку і в якусь трубку на триніжку — на неї <b>дивилися</b></i> (Андрій Головко, II, 1957, 169); <br> * Образно. <i>Тюпцем круг неї [землі] лисий місяць Беззубо <b>дивиться</b> в монокль</i> (Павло Тичина, I, 1957, 121);<br>
| + | |
| − | // <u>наказ. сп. дивись</u>! (перев. скорочено: див.). Уживається як знак посилання в тексті.
| + | |
| − | <br>Бісом дивитися див. біс; Вовком дивитися див. вовк; Дивитися в зуби див. зуб; Дивитися в корінь див. корінь; Дивитися в очі (у вічі) див. око; Дивитися в рот див. рот; Дивитися за собою — те саме, що Стежити за собою (див. стежити). — І за собою дивись. Он, глянь, розпатлалася, одна коса розплелася (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 92); Дивитися згори вниз див. згори: Дивитися зи́зом див. зиз; Дивитися іншими очима див. око; Дивитися крізь пальці див. палець; Дивитися нема на що — про щось незначне, мізерне; Дивитися правді в очі (у вічі) див. око; Дивитися смерті (небезпеці) в очі (у вічі) див. око; Дивлячись як; Дивлячись де; Дивлячись коли; Дивлячись який і т. ін. — в залежності від того, як (де, коли, який і т. ін.); Зашморгом дивитися дув. зашморг: Куди дивиться хто — чому не звертає уваги, не турбується хто-небудь про когось, щось. — Така багачка, вродлива, а покохала, такого убогого?.. Та куди ж батько та, мати дивилися?.. (Панас Мирний, II, 1954, 251); Куди очі дивляться див. око.
| + | |
| | | | |
| − | 2. <b>перен. Звертатися думками до кого-, чого-небудь, кудись</b>.<br> <i>Упевнено <b>дивляться</b> радянські люди в своє світле майбутнє, упевнено йдуть вони до нових перемог</i> (Радянська Україна, 13.IX 1950, 1); <br> * Образно. <i>Сміло <b>дивимось</b> у даль, Наші сили свіжі </i>(Терень Масенко, Побратими, 1950, 8);<br> | + | 2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3). |
| − | // <u>на кого — що і без додатка</u>. Робити що-небудь предметом своєї уваги; спостерігати. — <i>Як облатався [Серединський], обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати.. Потім <b>дивлюсь</b>, — вже і втиривсь у мою хату!</i> (Нечуй-Левицький, I, 1956, 123); <i><b>Дивлячись</b> на своє життя, він звав його не безщасним і не бездольним, але трудним — собачим, — часом приходилося гибіти і на дощі і на холоді</i> (Панас Мирний, I, 1954, 150);<br>
| + | |
| − | // <u>Звертати увагу, зважати на <b>кого-, що-небудь</b></u>. — <i>Не дуже на те <b>дивись</b>, що розказують</i> (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 233); <i>— Ви не <b>дивіться</b> на те, що вона [дівчина] такою дурненькою виглядає, такою нещасною, о-о! Це., іродове кодло, найлютіший ворог людський!</i> (Панас Мирний, I, 1954, 47);<br>
| + | |
| − | // <u>Брати приклад з кого-небудь</u>.<i> А также всі його [царя Латипа] підданці Носили латані галанці, <b>Дивившись</b> на свого царя </i>(Іван Котляревський, I, 1952, 164);<br>
| + | |
| − | // <u>Виявляти зацікавлення, інтерес до кого-, чого-небудь</u>. <i>Значення столичних виборів величезне. Вся Росія <b>дивиться</b> тепер на Петербург </i>(Ленін, 12, 1949, 1); <i>На наш народ, на нашу культуру <b>дивиться</b> світ</i> (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 90).
| + | |
| | | | |
| − | 3. <b>на що, перен. Мати повну точку зору на що-небудь, ставитись певним чином</b>. <i>[Печариця:] Там. [в університеті] усе багаті люди вчаться, що ласо змалку їли та багато поводилися, — от через те вони так і на світ <b>дивляться</b></i> (Панас Мирний, V, 1955, 146); <i>— Мовчали б краще, колего,., та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно <b>дивиться</b> на свою місію... </i>(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197); <i>Гайовий (а його підтримала більшість, в тому числі і Федір Іванович) <b>дивився</b> на це [пропозицію] інакше</i>(Андрій Головко, II. 1957, 430);<br> | + | 3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології. |
| − | // <u>Вважати ким-, чим-небудь; приймати за когось, щось</u>. <i>На відліку від інших шляхетських авторів Боплан <b>дивився</b> на козаків, передусім, як на трудову верству, а вже потім, як на вояків</i> (Український історичний журнал, 1, 1960, 113);<i> — Тільки нехай не <b>дивиться</b> на нього Мотузка отак, мов перед ним гад який сидить</i> (Андрій Головко, II, 1957, 164);<br>
| + | |
| − | // <u>розм. Розцінювати, сприймати яким-небудь чином</u>.
| + | |
| − | | + | |
| − | 4. <b>за ким—чим або з спол. щоб. Наглядати за ким-, чим-небудь, піклуватися про кого-, що-небудь</b>. — <i>Я за тобою не примічаю, <b>не дивись</b> і ти за мною</i> (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 405); <i>— Брате, Якове! вона [жінка] тут буде... при батькові, при тобі. <b>Дивися</b> ти за нею... гляди її...</i> (Панас Мирний, IV, 1955, 51); <i>— Швидко нас знову в кухні забрали: матір <b>дивитись</b> за дробиною, і мене з нею... </i>(Панас Мирний, II, 1954, 289).
| + | |
| − | | + | |
| − | 5. <b>розм. Виявляти нерішучість, розгубленість або байдужість, безсторонність до кого-, чого-небудь</b>. [Неофіт-раб:]<i> Учили ви мене любити ближніх, так научіть мене їх боронитм, а не <b>дивитись</b>, опустивши руки, як в рабстві тяжкім браття погибають</i> (Леся Українка, II, 1951, 237); [Аркадій:] <i>Мене схилили, зламали, а ти спокійно <b>дивишся</b>...</i> (Олександр Корнійчук, I, 1955, 141).
| + | |
| − | | + | |
| − | 6. <b>Оглядати, розглядати кого-, що-небудь з метою ознайомлення</b>. <i>Громада., рушила на ведмедів <b>дивитись</b>, що цигани навели в село</i> (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); <i>Вихваливши ту кімнату, що ми з хлопчиком собі найняли, хазяйки повели <b>дивитись</b>, показували столову [їдальню]</i> (Марко Вовчок, I, 1955, 373); <i>Їде чернець у Вишгород На Київ <b>дивитись</b>, Та посидіть на пригорі, Та хоч пожуритись </i>(Тарас Шевченко, II, 1953. 37);<br>
| + | |
| − | // <u>Розглядати себе; видивлятися</u>. <i>Я вскочила в покої та давай <b>дивитись</b> з Катериною в дзеркало</i> (Нечуй-Левицький, II, 1956,260);
| + | |
| − | // <u>Проглядаючи, знайомитися із змістом чого-небудь</u>. <i>Усюди був [чужий] і все робив, що хтів; <b>дивився</b> в книжку, сам робив книжки, і шив, і чай варив</i> (Леся Українка, I, 1951, 402); <i>— А папи? Адже вони <b>дивляться</b> у письмо, знають, що гріх, як на світі треба жити по правді, не те, що я — темний</i> (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97);<br>
| + | |
| − | // <u>Бути глядачем у театрі, брати участь у перегляді вистави і т. ін</u>. Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» дивиться (Леся Українка, V, 1956, 6); Наша нова, лялькова справа примушувала їздити в театр, дивитися там постановки (Моє життя в мнет.. 1955, 23);
| + | |
| − | // <u>рідко. Оглядати з метою встановлення чого-небудь</u>. <i>Вчора <b>дивились</b> моє серце і замалювали його в рентгенівському кабінеті. Велике</i> (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 454).<br>
| + | |
| − | | + | |
| − | 7. на що, у що, перен. Бути повернутим, виходити куди-небудь. ''Двоє вікон від вулиці, двоє '''дивляться '''на порожнє, поросле рідким споришем і пирієм подвір'я'' (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6); ''Жіночий монастир '''Дивиться''' віконцем на пустир'' (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 91);
| + | |
| − | | + | |
| − | // Бути скерованим, спрямованим куди-небудь. ''Ось водокачки силует мов лине в неба шати... Гармата '''дивиться '''вперед, і ми біля гармати'' (Оос, Близька далина, 1960, 72); ''Лежало нас серок<nowiki> один. Всі мушки [гвинтівок] </nowiki>'''дивились''' у дріт ''(Юрій Яновський, V, 1959, 74).
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | 8. перен., рідко. Мати який-небудь вигляд, виглядати як-небудь. ''Такий робітник, що невесело '''дивиться''', може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни'' (Іван Франко, III, 1950, 127).
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | 9. наказ. сп. дивись!, дивіться!; у знмч. вигукового слова:
| + | |
| − | | + | |
| − | а) виражає зауваження, застереження, погрозу. — '''''Дивись''', Івасю, не одходь, братику; я зараз вернусь'' (Марко Вовчок, I, 1955, 38); ''— Лисичко, їж, їж, та '''дивися''', Дрібнили кістками, бува, не вдавися'' (Іван Франко, XIII, 1954, 264); — ''Ти тілько мені будеш що казати учителеві, то — '''дивись'''<nowiki>! — І, показуючи кулак, шпарко замахнувся [хлопчик] ним</nowiki>'' (Панас Мирний, I, 1954, 327);
| + | |
| − | | + | |
| − | б) виражає здивування, подив, докір, обурення<nowiki>. [Молодий грек:] </nowiki>''Піфагорейці<nowiki>? Се вже ти збрехала, сі чисті люди, хоч кого спитайся! [Жінка:] </nowiki>'''Дивись''' ти! — «Чисті»! — Я хіба нечиста?'' (Леся Українка, II, 1951, 521); ''От який характер виявився в цього Котова! Зовні такий непоказний, ..а '''дивись''' ти, який колючий!'' (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 281).
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | 10. наказ. сп. дивись!, розм., у знач. вставн. сл. Можливо. ''<nowiki>Без коней їздять [люди], — ще колись І не </nowiki>такеє диво буде: От-от — '''дивись '''— На місяць злізуть панувати'' (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 102); ''Так воно часом здається, що вже нема виходу, а воно, '''дивись''', і знайдеться зовсім несподівано'' (Леся Українка, V, 1956, 163).
| + | |
| − | | + | |
| − | | + | |
| − | 11. 1 ос. теп. ч. дивлюсь, дивимось, у знач. вставн. сл. Помічаю, помічаємо; бачу, бачите. ''Мій'' ''парубок, '''дивлюсь''', ніби почав приставати'' (Марко Вовчок, I, 1955, 70).
| + | |
| − | | + | |
| − | Том 2, стор. 270., матеріал з Вікіпедії
| + | |
| | | | |
| | ==Інтернет-джерела== | | ==Інтернет-джерела== |
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.
У сучасній українській мові є аж три назви одного добре знайомого вам поняття: абетка, алфавіт, азбука, ще є й четверта, застаріла, - альфабет.
Абетка – це власне українська назва азбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – а, бе під впливом інших букв – азбука, альфабет, аbecadlo – абецадло (у поляків перші три літери а, бе, це).
Слово азбука утворене за зразком слів із закінченням на –а, запозичених із старослов’янської мови, де перші дві літери звалися аз «я» і буки «буква».
Коли греки переймали у фінікійців абетку, то взяли у них і назви перших двох літер, хоч і не знали значення запозичуваних ними слів. Їх дещо змінили, пристосувавши до своєї вимови: з алеф зробили альфа, а з бет – бета. Тепер зрозуміло, звідки взялася застаріла українська назва абетки альфабет…
Залишилося з’ясувати, звідки взялися два дуже близьких за звучанням, та все ж не однакових, слова: альфабет і алфавіт. Виявляється, що звук, позначуваний літерою бета, у греків вимовляється неоднаково, і слово алфавіт відтворює саме пізньогрецьку вимову.
1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45).
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).
3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.
