Відмінності між версіями «Триумф»
(Створена сторінка: '''Триумф, -фу, '''''м. ''Тріумфъ, торжество. ''До короля з триумфом їздив пишно. ''К. Бай. 32. [[Кате...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Тріумф - іменник, чоловічий рід, неістота | |
| − | [[Категорія:Тр]] | + | === Сучвсні словники === |
| + | ТРІУМФ, у, ч . 1. У Стародавньому Римі - урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., 1966, 258). | ||
| + | |||
| + | 2. Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество. [Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом i там здобув заслужений тріумф, - ..то рідні лаври наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 442); Коли надійшла телеграма від уряду, все залунало з подвоєною силою, все підвелося, радіючи тріумфу вченого (Довж., І, 1958, 496); З дня на день усі чекали закінчення війни.. Здавалось, година розв'язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом (Гончар, III, 1959, 387); // Взагалі перемога, успіх кого-небудь. Мужчина, певний тріумфу, зривається,.. випростовує руки і вже держить свою вибрану в обіймах (Фр., VI, 1951, 224); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в грунті були задоволені всі (Коцюб., І, 1955, 321). | ||
| + | |||
| + | З тріумфом - як переможець, з почуттям гордості й радості за свій успіх. [Xвора:] Боролося воно [місто], змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї (Л. Укр., І, 1951, 119); Дамаскін з тріумфом поглядав на капітана (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 233). | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Тр]] [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2026 року/Факультет економіки та управління]] | ||
Версія за 15:37, 20 квітня 2026
Тріумф - іменник, чоловічий рід, неістота
Сучвсні словники
ТРІУМФ, у, ч . 1. У Стародавньому Римі - урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., 1966, 258).
2. Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество. [Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом i там здобув заслужений тріумф, - ..то рідні лаври наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 442); Коли надійшла телеграма від уряду, все залунало з подвоєною силою, все підвелося, радіючи тріумфу вченого (Довж., І, 1958, 496); З дня на день усі чекали закінчення війни.. Здавалось, година розв'язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом (Гончар, III, 1959, 387); // Взагалі перемога, успіх кого-небудь. Мужчина, певний тріумфу, зривається,.. випростовує руки і вже держить свою вибрану в обіймах (Фр., VI, 1951, 224); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в грунті були задоволені всі (Коцюб., І, 1955, 321).
З тріумфом - як переможець, з почуттям гордості й радості за свій успіх. [Xвора:] Боролося воно [місто], змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї (Л. Укр., І, 1951, 119); Дамаскін з тріумфом поглядав на капітана (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 233).
