Відмінності між версіями «Ф'ю!»

Версія за 10:15, 20 квітня 2026

Сучасні словники

Слово: Ф’ю!

Тлумачення у Словнику Бориса Грінченка: Ф’ю! — вигук, що передає свист, швидкий звук руху повітря або різкий емоційний видих.

Сучасне значення: У сучасній українській мові «ф’ю!» використовується як звуконаслідувальний вигук, що передає:

• свист або різкий звук руху (наприклад, вітру чи швидкого предмета);
• емоційну реакцію (здивування, швидке полегшення, різке завершення дії);
• імітацію швидкого зникнення або руху.

Інтерпретація: Вигук «ф’ю!» належить до ономатопеїчної лексики української мови. Він демонструє здатність мови передавати звукові явища та емоційні реакції через короткі експресивні форми.

Мовознавчий коментар

Такі вигуки є важливою частиною звуконаслідувальної системи мови. Вони:

• не змінюються граматично;
• виконують емоційно-експресивну функцію;
• часто використовуються в художньому мовленні та розмовному стилі.

Вживання

Слово «ф’ю!» активно використовується в:

• розмовному мовленні;
• дитячій мові;
• художніх текстах (для створення ефекту руху або різкої дії).

Приклади використання

• «Ф’ю! — і стріла пролетіла повз.»
• «Ф’ю! — і вітер зірвав капелюха.»
• «Ф’ю! — і він зник за рогом.»

Ілюстрації

Медіа

• Звуки вітру та швидкого руху
• Звукові ефекти природи

Див. також

• Вигук
• Ономатопея
• Звуконаслідування

Джерела та література

• Грінченко, Б. Д. (1907–1909). Словарь української мови (Т. 1–4). Київ.
• Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
• Словник української мови online. (n.d.). Отримано з https://sum.in.ua/

Зовнішні посилання

• Словник української мови онлайн