Відмінності між версіями «Цундрій»

Поточна версія на 11:52, 12 квітня 2026

Цундрій, -рія, м. Оборвышъ, крайній бѣднякъ. Желех.

Сучасні словники

Цундрій — це діалектне, зневажливе слово, що означає крайнього бідняка, обірванця або людину, яка живе у великих нестатках. Воно походить з західноукраїнських говірок (закарпатський, галицький діалекти) і є синонімом до слів «злидар», «голодранець».

Основні характеристики:

Значення: Обірванець, крайній бідняк.

Синоніми: Цундря, злидень, голодранець, обірванець, харпак.

Походження: Діалектне слово, часто вживане у Фр. (Франковщина/Желехівський словник).

цу́ндра «лахміття, дрантя»

запозичення з румунської мови; рум. [ţundră] «довгий і широкий селянський одяг» походить від етимологічно нез’ясованого угорського condra «тс.» (можливо, пов’язаного з cudar «негідник; обшарпаний; нікчемний»);

Фонетичні та словотвірні варіанти:

цу́ндра́вий «пошарпаний»

цу́ндравка «подерта або полатана сорочка»

цундра́к «старий одяг»

цундри́на «лахміття, дрантя»

цундрі́й «обідранець»

цу́ндровка «обдерта жінка»

цу́ндря «тс.»

Етимологічні відповідники

ţundră «довгий і широкий селянський одяг» румунська condra «тс.» (можливо, пов’язаного з cudar «негідник; обшарпаний; нікчемний»)

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник Горох

Цікаві факти або додаткова інформація

Як бідняк свою Біду жадібному купцеві продав (українська народна казка)

Жив собі на світі бідняк Гриць. Що не посіє – градом поб'є, що не заробить – крізь пальці водою стече. А все тому, що оселилася в його хаті Біда. Сидить вона на печі, ногами теліпає, з Грицевої миски останню кашу виїдає. Працює чоловік з ранку до ночі, а злидні тільки множаться.

Зрозумів Гриць: якщо Біду не здихатися, то й віку не доживеш. Змайстрував він міцну дубову скриню, оббив її товстими залізними обручами та й каже голосно, щоб на печі чути було:

– Ох і гарну я схованку для золота зробив! От тільки чи простора вона всередині, чи поміститься туди мій скарб?

Біда почула про золото, вуха нашорошила:

– Ану, пусти мене, я перевірю!

Стрибнула Біда в скриню, а Гриць тільки того й чекав – хрясь важкою кришкою! Навісив пудового замка, поклав скриню на воза та й повіз на великий ярмарок.

Ходить Гриць між рядами, скриню на самісінькій видноті тримає. Підходить до нього місцевий багатій, купець Каленик, що за зайву копійку ладен був і рідну матір продати.

– Що продаєш, чоловіче? – питає купець, підозріло зиркаючи на залізні замки.

– Продаю, пане, небачений скарб, – хитро примружився бідняк. – Чарівна річ! Хто її в хаті тримає, у того багатство само по собі росте і множиться. Тільки от я бідний, не маю чим цей скарб годувати, тож мушу віддати в добрі руки, щоб з голоду не пропав.

У купця аж очі загорілися від жадоби. Відсипав він Грицеві повен гаман червінців, схопив скриню і чимдуж помчав до свого розкішного маєтку.

Замкнувся Каленик у найглибшому льоху, де зберігав усе своє золото та срібло. Тремтячими руками збив замок, відкинув кришку... А звідти як вискочить щось кошлате, сіре, зубасте!

– Ого! – зраділа Біда, озираючись довкола. – Оце так роздолу! Тут мені на сто років їсти вистачить!

І кинулася Біда на купцеве добро. Золото іржею береться, срібло чорніє, дорогі заморські шовки на порох розсипаються. За одну ніч від незліченного багатства Каленика залишилися самі лише збитки та голі стіни.

А хитрий Гриць на ті ярмаркові червінці купив собі пару волів, нову хату поставив і зажив у добрі та злагоді. А коли сусіди дивувалися, куди ж його злидні поділися, він лише посміхався в сиві вуса:

– Біда, добрі люди, ніколи в повітрі не розчиняється. Вона завжди йде туди, де жадібність їй двері навстіж відчиняє!