Відмінності між версіями «Илкий»

Поточна версія на 21:12, 10 квітня 2026

Илки́й, -а́, -е́. 1) О маслѣ: прогорьклый. Не покуштувала масла, як купувала, а воно илке. Харьк. г. 2) О щелокѣ: ѣдкій. Константиногр. у. ГІРКИ́Й, а, е.

1. Який має своєрідний їдкий, різкий смак (напр.: хіна, гірчиця); протилежне солодкий. Знаєте полинь, діточки? Гіркий, гіркий, гіркий такий дуже! (Марко Вовчок, I, 1955, 336); З гвинтового отвору гірким перегаром ударив дим (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 25); По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадає [Оленчук], де солодка проб'ється вода, де гірка (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 350).

2. у знач. ім. гірка, кої. Горілка. — Коли б, — каже, — умер я в Трої, Уже б не пив сеї гіркої І марно так не волочивсь (Іван Котляревський, I, 1952, 70); Для годиться Данило та Антон випили по чарці руської гіркої і розгомонілися (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 373).

3. перен. Сповнений горя, біди; тяжкий. [Омелян:] Гірке моє вчителювання (Іван Франко, IX, 1952, 178); Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Степан Васильченко, II, 1959, 207); // Який завдає горя, болю, гіркоти; дошкульний, вразливий. [Настя:] Ой, яке ж ти гірке слово промовив! Як ти знов уразив серце, неначе врізав його гострим ножем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 441); Почула вона серцем гіркую правду (Степан Васильченко, I, 1959, 132); І почав розповідати [юнак] — про своє велике горе, про гірку несправедливість (Павло Тичина, II, 1957, 19); Багато ще гірких, але справедливих слів почули Галина й Олег від Василя Васильовича (Олесь Донченко, II, 1956, 491); // Викликаний горем, прикрістю; який виражає горе, страждання. За гіркими слізьми світу не вздріла [Ївга], не бачила, куди їй і вийти! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 285); Михайло хоч сміявся, Та гірким сміхом (Іван Франко, X, 1954, 173); Коло губів Каргата з'явилась гірка зморшка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 188).

4. перен., заст. Який зазнав горя, біди. 1 бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Яке йому там життя буде — можна вгадати: то буде життя сиротини, гіркого сиротини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 440); // у знач. ім. гіркий, кого, чол.; гірка, кої, жін. Уживається у знач. гіркі сльози, горе і т. д. Мотря плакала гіркими, а прохати Івана не посміла (Панас Мирний, II, 1954, 114); Заплакала [молодиця], пішла шляхом, В Броварях спочила, Та синові за гіркого Медяник купила (Тарас Шевченко, I, 1951, 38); Ковтнуть гіркого у житті прийшлось маленькій їй (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 327). ♦ Пити (випити, куштувати, скуштувати і т. ін.) гірку [чашу] (гіркої) — страждати, зазнавати багато горя, негод. Остапові першому довелося випити гірку чашу (Олександр Довженко, I, 1958, 271); — Ох! Випила й я за свій вік гірку, та ще й повну!.. (Панас Мирний, II, 1954, 251); [Ганна:] Хто з жінок не бідкається? Хіба і я не пила гіркої? Випила, випила до денця! (Марко Кропивницький, II, 1958, 37); Не раз і Горпині доводилося коштувати [куштувати] гіркої від матері або від брата (Іван Франко, I, 1955, 59); Гірка чаша — велике горе, страждання. [Ганна Андріївна (дочці):] Не минула і тебе ця гірка чаша... Тепер ти полонянка; взяли тебе у ясир... (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 180); Гіркий досвід — важке випробування. З гіркого досвіду вона знала, що шепіт чоловіка нічого доброго не віщує (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 279); Гіркий п'яниця (п'яниченька і т. ін.) — той, хто багато п'є, пиячить. Писар, здається, нічого собі, добродушний дідок, п'яниченька тільки гіркий: ніс червоний, як буряк (Степан Васильченко, IV, 1950, 20); Та що вже звикли хлопці і до «субіток» і до суворих звичаїв шкільного життя, але такого гіркого п'яниці, як новий дяк, і вони не витримали (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 30).

Сучасні словники

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання