Відмінності між версіями «Блазнюк»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Blazniuk010426(3).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Blazniuk010426(3).jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Blazniuk010426(2).jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Blazniuk010426(2).jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Blazniuk010426.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:11, 1 квітня 2026
Блазнюк, -ка, м. = Блазень.
Зміст
Сучасні словники
БЛАЗНЮК.- це іменник чоловічого роду, який означає блазня, тобто людину, яка розважає інших жартами, кривлянням або витівками. Це застаріле або розмовне слово, синонім до слів: блазень, паяц, скоморох, штукар. Також може використовуватися у переносному значенні як підлеслива, несерйозна людина. Вона ліпила з глини.. кумедні та химерні постаті: і пихатого німця, і блазнюка з вистави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); - Мовчи, блазнюк! - гукнув дозорець (Оп., Іду.., 1958, 91)
Ілюстрації
.jpg)
|
.jpg)
|
|
|
