Відмінності між версіями «Хамелити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 10: Рядок 10:
 
'''Хамели́ти''' — (розмовне, діалектне) жувати з труднощами, повільно й насилу пережовувати їжу (часто через відсутність зубів або тверду їжу).
 
'''Хамели́ти''' — (розмовне, діалектне) жувати з труднощами, повільно й насилу пережовувати їжу (часто через відсутність зубів або тверду їжу).
  
[[Файл:1728042487 3448.jpg|середній|праворуч знизу|Людина, яка важко жує їжу]]
+
[[Файл:1728042487 3448.jpg|міні|праворуч знизу|Людина, яка важко жує їжу]]
  
 
== Поняття ==
 
== Поняття ==

Поточна версія на 22:26, 31 березня 2026

Хамели́ти, -лю́, -лиш, гл. Жевать съ трудомъ. Як молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелюхамелю, насилу п’ятдесят умелю. Старий вже, хамелить-хамелить той сухар, а проковтнути не може. Не хамели так довго, їж швидше! Бабуся хамелила кашу майже годину Ном. № 8146.Шаблон:Картка:Слово

Хамели́ти — (розмовне, діалектне) жувати з труднощами, повільно й насилу пережовувати їжу (часто через відсутність зубів або тверду їжу).

Людина, яка важко жує їжу

Поняття

Жувати повільно, з зусиллям, ледве роздрібнюючи їжу ротом. (переносно, рідше) Повільно й важко щось робити, «мусолити».

Синоніми

  • жувати з трудом
  • жмакати
  • муляти
  • жвакати (розм.)
  • перемелювати (перен.)

Антоніми

  • швидко жувати
  • легко проковтувати

Джерела

  • Приказки та прислів’я Номиса
  • Діалектні записи української мови
  • Український тлумачний словник