Відмінності між версіями «Пенькуватий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Ілюстрації)
 
Рядок 13: Рядок 13:
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
<gallery>
|- valign="top"
+
Файл:Пенькуватий.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
</gallery>
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|}
+
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Поточна версія на 13:37, 30 березня 2026

Пенькуватий, -а, -е. Упрямый, своенравный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Сучасні словники

: СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-16 

ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. З пеньком, пеньками (у 1 знач.). Облиті полум'ям хмари рвано, кошлато звисали над смугою потемнілих плавневих лісів, над пустинними пенькуватими зрубами, навіваючи якусь неясну тривогу (О. Гончар).

2. розм. Схожий на пеньок (у 1 знач.). Де взявся сей чоловік і чом наставив я його полковником? Короткі ноги, пенькуватий тулуб, мертве обличчя, мертві очі (П. Загребельний); Пенькуватий, вкритий ластовинням, ніс псував обличчя (В. Єшкілєв).

: Словник української мови у 20 томах

ПЕНЬКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Прикм. до пеньо́к 1. Пенькуватий ліс. 2. перен., розм. Упертий, норовистий. Пенькуватий чоловік.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=cw6xY-D7YU4

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання