Відмінності між версіями «Свистовач»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Свисто́вач, -ча, '''''м. ''= '''Свистун 3. '''Вх. Зн. 62. | '''Свисто́вач, -ча, '''''м. ''= '''Свистун 3. '''Вх. Зн. 62. | ||
[[Категорія:Св]] | [[Категорія:Св]] | ||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | Тлумачення слова у сучасних словниках: |
| + | Синонім до слова «свистун» у значенні людини, що свистить. | ||
| + | Порожній горіх з отвором. | ||
| + | псл. svistati; | ||
| + | можливо, споріднене з дісл. hvísla «шептати, свистіти, бушувати», дангл. hvistlian «свистати», англ. whistle «тс.»; | ||
| + | у такому разі зводиться до іє. *k῀vis-/k῀veis- (Walde–Hofm. II 403–404); | ||
| + | розглядається також (Mеillet–Ernout 1099) як експресивне утворення; | ||
| + | в окремих слов’янських мовах існують інші звукові варіанти: схв. зви́знути, слн. [zvizdati], стсл. звиздати, п. gwizdać, ч. hvízdati, вл. hwizdać; | ||
| + | зіставлення з лит. švil˜pti «свистати» і виведення від *svipati (Machek ESJČ 597) є гіпотетичним; | ||
| + | р. свиста́ть, бр. свіста́ць, др. свистати, п. świstać, ч. svištěti, слц. svišt’at’, м. свисти, слн. svískati «шипіти, бризкати», svīščàti «свистіти», стсл. свистати; | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | {| style="width: | + | {| style="width:20%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:1px #66CDAA solid; border-bottom:1px #66CDAA solid; text-align:center" |
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Свистовач.jpg|150пкс|Свистовач]] |
| − | | | + | |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | «Старий Марко був відомий на все село як запеклий свистовач: він міг висвистати будь-яку мелодію так чисто, наче грав на сопілці». | |
| − | + | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | |
| − | + | Том 4, ст. 107. | |
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
Версія за 22:07, 29 березня 2026
Свисто́вач, -ча, м. = Свистун 3. Вх. Зн. 62.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках: Синонім до слова «свистун» у значенні людини, що свистить. Порожній горіх з отвором. псл. svistati; можливо, споріднене з дісл. hvísla «шептати, свистіти, бушувати», дангл. hvistlian «свистати», англ. whistle «тс.»; у такому разі зводиться до іє. *k῀vis-/k῀veis- (Walde–Hofm. II 403–404); розглядається також (Mеillet–Ernout 1099) як експресивне утворення; в окремих слов’янських мовах існують інші звукові варіанти: схв. зви́знути, слн. [zvizdati], стсл. звиздати, п. gwizdać, ч. hvízdati, вл. hwizdać; зіставлення з лит. švil˜pti «свистати» і виведення від *svipati (Machek ESJČ 597) є гіпотетичним; р. свиста́ть, бр. свіста́ць, др. свистати, п. świstać, ч. svištěti, слц. svišt’at’, м. свисти, слн. svískati «шипіти, бризкати», svīščàti «свистіти», стсл. свистати;
Ілюстрації
|
Джерела та література
«Старий Марко був відомий на все село як запеклий свистовач: він міг висвистати будь-яку мелодію так чисто, наче грав на сопілці». Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 107.
