Відмінності між версіями «Ушкварити»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Уш]] | [[Категорія:Уш]] | ||
| − | == | + | ==Словники== |
| + | '''Словник української мови ''' | ||
| + | |||
| + | УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Зробити що-небудь енергійно, спритно. Опукою з гори - аж вітром зашуміло - Орел ушкварив на ягня (Греб., І, 1957, 66); Біля нашої груші припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103); А як вона.. виступила перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її слова і не дали вже докінчити весільної промови (Вільде, Троянди.., 1961, 265); // Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно. Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Шевч., II, 1963, 342); А тут як ушкварять музики джинжируху! - та й гарно ж грали (Стор., І, 1957, 147); Тоді козачка як ушкварили [гості]... А за козачком -метелиці. Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Ковінька, Кутя.., 1960, 110); Митрьохін глянув на Махотку і враз весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Збан., Між.. людьми, 1955, 13). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн., Люборацькі, 1955, 199); Іде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Стор., І, 1957, 64). | ||
| + | |||
| + | 3. З силою вдарити. По голові ложкою як ушкварить (Сл. Гр.); -А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! - вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл., Ю. Крук, 1957, 73). | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 18:52, 22 березня 2026
Ушкварити, -рю, -риш, гл. 1) Изжарить, что либо жирное, въ жирѣ. 2) Ударить, отколоть, задать, дернуть. По голові лозиною як ушкварить. Г. Барв. 4 40. Вшкваримо, хлопці, гопака. Вшкварив по струнах. Шевч. 243. На третій (день) як ушкварить дощ. Стор. І. 71.
Словники
Словник української мови
УШКВАРИТИ (ВШКВАРИТИ), рю, риш, док., перех. і неперех., розм.
1. Зробити що-небудь енергійно, спритно. Опукою з гори - аж вітром зашуміло - Орел ушкварив на ягня (Греб., І, 1957, 66); Біля нашої груші припали з кулеметом два червоних воїни, вшкварили вогнем по захаращеній чужими мундирами вулиці (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 103); А як вона.. виступила перед молодими, як руку з чаркою піднесла вгору, промову до молодих ушкварила.., то гості заплескали на її слова і не дали вже докінчити весільної промови (Вільде, Троянди.., 1961, 265); // Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно. Зрадів старий, мов маленький, Аж за кобзу взявся, Хотів вшкварить метелицю З усієї сили Та не вшкварив... (Шевч., II, 1963, 342); А тут як ушкварять музики джинжируху! - та й гарно ж грали (Стор., І, 1957, 147); Тоді козачка як ушкварили [гості]... А за козачком -метелиці. Танцювали молоді, та пішли навприсядки і старі (Ковінька, Кутя.., 1960, 110); Митрьохін глянув на Махотку і враз весело ушкварив нестримно-бурхливу польку (Збан., Між.. людьми, 1955, 13).
2. неперех. Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). Незабаром і дощ ушкварив такий, що ну! (Свидн., Люборацькі, 1955, 199); Іде [чоловік] дальш, а тут як набіжить друга хмара з громом, з блискавкою, як ушкварить град з куряче яйце (Стор., І, 1957, 64).
3. З силою вдарити. По голові ложкою як ушкварить (Сл. Гр.); -А-а, ковалі б тебе гнули кліщами! - вшкварила Мокрина Юрка разів кілька (Козл., Ю. Крук, 1957, 73). Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
