Відмінності між версіями «Бріхач»

Поточна версія на 19:20, 5 листопада 2025

Бріхач, -ча, м. = Черевань. Вх. Лем. 394.

Українська

Іменник

бріхач Шаблон:M

1. Той, хто часто бреше; брехун.

   Він — відомий бріхач, ніхто йому не вірить.

Походження

Від слова брехати.

Джерела

Словник Грінченка (1907—1909)

Слово

Бріхач, –а, чол. — говіркове слово

Значення

1. Людина з великим животом, пузо. Наприклад у лемківському говірі: «бріхач» = той, хто має живіт.

2. У словнику Борис Грінченко слово подане як: «Бріха́ч, ча́, м. = Черева́нь». («Черева́нь» — живіт, пузо.)

Словникові джерела

Словник української мови (СУМ-11): слово «бріхач» не зафіксовано окремо в тлумаченні (переважає «брехач» - той, хто бреше) — отже слово «бріхач» радше діалектне.

Лемківський словничок: «бріхач» = живіт (великий живіт).

Ілюстрації

Цікаві факти

Слово має жартівливий або говірковий контекст — може використовуватись як «бріхач» у значенні «пузо» або «той, хто має живіт».

Поміж діалектними формами: «бріхач» (людина з животом), «бріхатий» (той, хто має значний живіт).

У літературній мові та словниках слово майже не зустрічається, крім згадуваних говіркових текстів — отже його вживання обмежене регіонально.

Цікаво, що це слово плутається з «брехач» (той, хто бреше) — але значення й походження інші: «бріхач» від «бріх» (живіт), а «брехач» від «брехати» (говорити неправду).

Етимологія «бріх»-«бріхач» веде до праслов’янського кореня. bru- «живіт, черево