Відмінності між версіями «Старук»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Старук, -ка, '''''м. ''Старикъ. ''Прийшов якісь старук. ''Гн. II. 106. Категорія:Ст)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Старук, -ка, '''''м. ''Старикъ. ''Прийшов якісь старук. ''Гн. II. 106.  
 
'''Старук, -ка, '''''м. ''Старикъ. ''Прийшов якісь старук. ''Гн. II. 106.  
 
[[Категорія:Ст]]
 
[[Категорія:Ст]]
 +
 +
Слово “старук” — це діалектизм, що означає “старий чоловік” або “старик”. Воно вживається переважно в західноукраїнських говірках і зафіксоване в кількох авторитетних словниках української мови
 +
Частина мови: іменник, чоловічий рід, істота.
 +
Значення: старий чоловік, дід, старик — у розмовній або діалектній формі.
 +
Походження: слово має корінь “стар-”, як і “старий”, “старість”, “старик”. Суфікс “-ук” додає відтінок зменшення або фамільярності.
 +
Вживання: зустрічається в народній мові, фольклорі, літературі, особливо в текстах, що передають західноукраїнське мовлення.
 +
Приклад вживання:
 +
“Прийшов якийсь старук і сів край печі, мовчки слухаючи балачки молодих.”
 +
(Умовний приклад, стилізований під народну оповідь)

Версія за 19:32, 26 жовтня 2025

Старук, -ка, м. Старикъ. Прийшов якісь старук. Гн. II. 106.

Слово “старук” — це діалектизм, що означає “старий чоловік” або “старик”. Воно вживається переважно в західноукраїнських говірках і зафіксоване в кількох авторитетних словниках української мови Частина мови: іменник, чоловічий рід, істота. Значення: старий чоловік, дід, старик — у розмовній або діалектній формі. Походження: слово має корінь “стар-”, як і “старий”, “старість”, “старик”. Суфікс “-ук” додає відтінок зменшення або фамільярності. Вживання: зустрічається в народній мові, фольклорі, літературі, особливо в текстах, що передають західноукраїнське мовлення. Приклад вживання: “Прийшов якийсь старук і сів край печі, мовчки слухаючи балачки молодих.” (Умовний приклад, стилізований під народну оповідь)