Відмінності між версіями «Дідич»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
Рядок 41: Рядок 41:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Григорій Ґалаґан (1843).jpg]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  

Версія за 12:15, 23 жовтня 2025

Дідич, -ча, м. Помѣщикъ, владѣтель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Оттам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.


ДІ́ДИЧ, а, чол., іст. Те саме, що поміщик; великий землевласник. Моя мати була кріпачка Сорочинського дідича Черниша (Володимир Самійленко, II, 1958, 409); Дідич у нас був багатющий (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 6).










Сучасні словники

Великий тлумачний словник Української мови
Те саме, що поміщик; великий землевласник.

Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
— поміщик [1;46-2;47]

— поміщик, великий землевласник [46-1;51]

— поміщик-дворянин, спадковий власник маєтку [44-2]

— землевласник [55]

Ілюстрації

Григорій Ґалаґан (1843).jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання