Відмінності між версіями «Відгризати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 44: | Рядок 44: | ||
|} | |} | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- | ||
| + | | style="width:33%; padding-top:1em; vertical-align:top;" | [[Файл:Depositphotos_673940644-stock-video-close-wild-fluffy-squirrel-eating.jpg|250px]] | ||
| + | | style="width:33%; padding-top:1em; vertical-align:top;" | [[Файл:Images cms-image-000072593.jpg|250px]] | ||
| + | | style="width:33%; padding-top:1em; vertical-align:top;" | [[Файл:Prairiedogrodentanimalnibble.jpg|250px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2026 року]] | [[Категорія:Слова 2026 року]] | ||
Версія за 21:14, 7 жовтня 2025
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Грінченка
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ВІДГРИЗАТИ, аю, аєш, недок.,ВІДГРИЗТИ, зу, зеш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Одна комашка другій головоньку одгризає... (Остап Вишня, I, 1956, 146); Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 142); [Той, що греблі рве:] Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба (Леся Українка, III, 1952, 188).
Великий тлумачний словник сучасної українськох мови
- Відгризати — гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати частину від цілого (зазвичай про їжу або предмети).
Словник синонімів української мови
- ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, 'вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Гончар); Потрапивши в пастку, лисиця відгризає собі ногу й тікає (з журналу); Івась укусив пирога (Панас Мирний).
Орфографічний словник української мови
- Відгриза́ти дієслово недоконаного виду
Словоформи
| Час / спосіб | Особа / рід | Форми |
|---|---|---|
| Теперішній час | Однина | відгризаю, відгризаєш, відгризає |
| Множина | відгризаємо, відгризаєте, відгризають | |
| Майбутній час | Однина | відгризатиму, відгризатимеш, відгризатиме |
| Множина | відгризатимемо, відгризатимете, відгризатимуть | |
| Минулий час | Чоловічий рід | відгризав |
| Жіночий рід | відгризала | |
| Середній рід | відгризало | |
| Множина | відгризали | |
| Наказовий спосіб | Однина | відгризай |
| Множина | відгризайте, відгризаймо | |
| Дієприслівники | Теперішній | відгризаючи |
| Минулий | відгризавши |
Ілюстрації
|
|
|
