Відмінності між версіями «Гармонія»
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | Тлумачення слова у сучасних словниках |
| + | ГАРМОНІЯ 2, ї, жін. Пневматичний музичний інструмент (ручний, губний) з металевими язичками, що приводяться в рух струменем повітря. Муляренко, адвокат, грав добре на гармонії (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 174); З-під руки визирали білі ґудзички ладів старенької гармонії (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 3). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 33. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 12:16, 14 квітня 2025
Гармонія, -нії, ж. 1) Гармонія. І гармонія, і сила, музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструменты гармоника.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. муз. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. При теоретичному вивченні національних ознак музичної форми ми звичайно ділимо їх і говоримо окремо про лад, ритм, гармонію тощо (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 136); Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути (Максим Рильський, I, 1960, 329); // Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. З'явились теоретичні праці з музичної фольклористики, гармонії, теорії та сольфеджіо, з історії білоруської музики (Мистецтво, 6, 1958, 9); Диригент, як і всі музиканти, мусить ґрунтовно опанувати загальні відомості про музику: сольфеджіо, науку гармонії, поліфонії, музичних форм (Колесса, Основи техніки диригування, 1960, 4).
2. Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність. Вже над світом, коли східний край неба спалахнув полум'ям і свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу, Гнат, коливаючись, мов п'яний, поплентавсь додому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); Якийсь зовсім інший світ, про існування якого він навіть не підозрівав, відкрився йому зараз в цих повних гармонії звуках (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 413).
3. Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого). В природі є порядок і гармонія всіх речей, певні незмінні закони (Іван Франко, II, 1950, 105); Всі разом вони [пелюстки] утворювали таку дивовижну гармонію форм і фарб, що не можна було відірвати очей (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 85).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F
https://ukrlit.net/info/dict/ccb8y.html
Джерела та література
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ГАРМОНІЯ 2, ї, жін. Пневматичний музичний інструмент (ручний, губний) з металевими язичками, що приводяться в рух струменем повітря. Муляренко, адвокат, грав добре на гармонії (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 174); З-під руки визирали білі ґудзички ладів старенької гармонії (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 3).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 33.
Ілюстрації
|
|
|
|
