Відмінності між версіями «Міткий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
'''МІТКА''' и, ж. | '''МІТКА''' и, ж. | ||
| + | |||
Знак, зроблений на кому-, чому-небудь; позначка. | Знак, зроблений на кому-, чому-небудь; позначка. | ||
Версія за 00:01, 12 квітня 2025
Мітки́й, -а́, -е́. Замѣтный, примѣтный.
Зміст
Сучасні словники
Міткий - а, е, рідко. Те саме, що влучний. Наша розвідка дуже мітка (Укр.. присл.., 1955, 399).
Мі́ткий (рідше) - який точно влучає; добре спрямований у ціль.
Етимологія
МІТКА и, ж.
Знак, зроблений на кому-, чому-небудь; позначка.
МЕТАТИ
«Кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати].
- псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
- споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
- іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
- р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Синоніми
- влу́чний який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль.
- метки́й здатний точно спрямовувати що-небудь у ціль.
- цілки́й який точно попадає в ціль; влучний.
Ілюстрації
| |
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980) (Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 756.)
Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ