Відмінності між версіями «Відбрехатися»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ВІДБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. Виправдовуватися за допомогою брехні. Не буду вже нічим одбріхуватись, а тільки скажу, що я сама не знаю, як я могла так довго не писати до Вас (Л. Укр., V, 1956, 80); Дорогою разів зо три мене спиняли, а я все відбріхувалась та йшла (Шиян, Партиз. край, 1946, 106); Брехнею не відбрешешся (Номис, 1864, № 6796); Хівря не вміла ні одказати, ні одбрехатись (Григ., Вибр., 1959, 102). | + | ВІДБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. Виправдовуватися за допомогою брехні. Не буду вже нічим одбріхуватись, а тільки скажу, що я сама не знаю, як я могла так довго не писати до Вас (Л. Укр., V, 1956, 80); Дорогою разів зо три мене спиняли, а я все відбріхувалась та йшла (Шиян, Партиз. край, 1946, 106); Брехнею не відбрешешся (Номис, 1864, № 6796); Хівря не вміла ні одказати, ні одбрехатись (Григ., Вибр., 1959, 102). [http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%80%D0%B5%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 558.] |
Відбріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбрехатися, шуся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір’ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. І. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796. | Відбріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбрехатися, шуся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір’ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. І. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796. | ||
| − | + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%80%D1%96%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F#google_vignette Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 205.] | |
Версія за 15:47, 30 березня 2025
Відбрехатися. См. Відбріхуватися.
Зміст
Сучасні словники
ВІДБРІ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБРЕХА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док., розм. Виправдовуватися за допомогою брехні. Не буду вже нічим одбріхуватись, а тільки скажу, що я сама не знаю, як я могла так довго не писати до Вас (Л. Укр., V, 1956, 80); Дорогою разів зо три мене спиняли, а я все відбріхувалась та йшла (Шиян, Партиз. край, 1946, 106); Брехнею не відбрешешся (Номис, 1864, № 6796); Хівря не вміла ні одказати, ні одбрехатись (Григ., Вибр., 1959, 102). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 558.
Відбріхуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбрехатися, шуся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір’ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. І. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 205.
Ілюстрації
|
|
|
|
