Відмінності між версіями «Ять»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЯТЬ, ятя, ч. Назва літери (Ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і». Скільки літ, не зна ніхто - П'ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі. До колишнім букварі Він учив читать, писать Через іжицю і ять (Воронько, Тепло.., 1959, 35). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:21, 19 березня 2025
Ѣ, ѣ («ять» — чоловічого роду) — літера у кириличному та глаголичному алфавітах. На теперішній час використовується лише у церковнослов'янській мові, в усіх цивільних варіантах кирилиці відсутня. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст. У Болгарії та Закарпатті протрималася до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЯТЬ, ятя, ч. Назва літери (Ъ) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і». Скільки літ, не зна ніхто - П'ятдесят чи може сто. Бо і тих, що вже старі. До колишнім букварі Він учив читать, писать Через іжицю і ять (Воронько, Тепло.., 1959, 35).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Назва літери (Ь) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і».
