Відмінності між версіями «Ять»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Ѣ, ѣ («ять» — чоловічого роду) — літера у кириличному та глаголичному алфавітах. На теперішній час використовується лише у церковнослов'янській мові, в усіх цивільних варіантах кирилиці відсутня. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст. У Болгарії та Закарпатті протрималася до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»). | |
[[Категорія:Ят]] | [[Категорія:Ят]] | ||
Версія за 22:19, 19 березня 2025
Ѣ, ѣ («ять» — чоловічого роду) — літера у кириличному та глаголичному алфавітах. На теперішній час використовується лише у церковнослов'янській мові, в усіх цивільних варіантах кирилиці відсутня. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст, у російському — до початку XX ст. У Болгарії та Закарпатті протрималася до 1945 року. У сучасній українській мові у словах на місці «ѣ» ([ě]) вимовляється у більшості випадків голосний [і] («і»).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Назва літери (Ь) церковнослов'янської й дореволюційної російської абетки, що позначала звук, який пізніше в українській мові розвинувся в «і».
