Відмінності між версіями «Білко»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Біла_5.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] |
Версія за 13:04, 3 грудня 2024
Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.
Зміст
Сучасні словники
Білко- Кличка собак білої масті.
Уживалося в розмовній мові як назва або кличка для собак, переважно білої масті.
Це значення зустрічається в історичних джерелах, наприклад, у Словарі української мови Бориса Грінченка.
Кличний відмінок іменника "білка" (звертання до білки).
Наприклад: «Білко, спустись із дерева!»
Етимологія: слово походить від кореня «білий», що вказує на асоціацію з кольором шерсті (у випадку з кличкою).