Відмінності між версіями «Хвалій»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 138). | ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 138). | ||
| + | |||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Поточна версія на 19:59, 31 жовтня 2024
Хвалій, -лія, м. Хвалитель.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ХВАЛІ́Й, я, чол. Те саме, що хвалитель. Народна юрба розступилась, і в святковому вбранні, в вінках на головах виходять царські кревняки, сусіди, друзі і всякі хвалії (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 200).
ХВАЛИ́ТЕЛЬ, я, чол. Той, хто хвалить, вихваляє кого-, що-небудь. При газнінському дворі войовничого султана Махмуда тулилося чимало поетів-хвалителів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 138).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.
Ілюстрації
|
|
