Відмінності між версіями «Хлясь!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
<br /> | <br /> | ||
− | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] [[Категорія:Слова 2024 року]] | |
− | сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] | + |
Версія за 01:55, 23 квітня 2024
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Сучасні словники
ХЛЯСЬ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 347).
2. Уживається як присудок за знач. хляснути. Коней хлясь да хлясь (Словник Грінченка).