Відмінності між версіями «Характерник»
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
[[Категорія:Слова 2024 року]] | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
Поточна версія на 13:08, 19 квітня 2024
Характе́рник, -ка, м. Чародѣй, колдунъ. К. ЧР. 151. Шевч. 363. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. М. Пр. 41.
Сучасні словники
ХАРАКТЕРНИК, а, ч. 1. заст. Чаклун, чарівник (у 1 знач.). - Дід мій був запорожець.. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характерник: знався з відьмами, з чортами (Стор., І, 1957, 81); [Мусій:] Дивимось, аж то не наш в'язень, а щось неподобне.. Дак що ж, коли він, сам казав, що він характерник!. Бо як глянули до в'язниці, то то був там козак, а то вже стала дівчина... (Гр., II, 1963, 569).
2. перен., розм. Те саме, що чарівник 2. Видно, він очарував її, характерник чорнобровий!.. Вона мало що пам'ятає з того часу про той вечір (Мирний, І, 1954, 218); А спів Садовського! А Саксаганський-маг! Два характерники, Панас той і Микола, Що народилися в розложистих степах (Рильський, Поеми, 1957, 276).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
[Хто такий козак-характерник та чому він наводив страх на ворогів?]
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA
