Відмінності між версіями «Лайливий»
(→Зовнішні посилання) |
|||
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Слова 2024 року]] | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] | ||
Версія за 19:00, 18 квітня 2024
Лайливий, -а, -е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там ратуй Боже який пан лайливий! Харьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЛАЙЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який є лайкою (див. ла́йка1), містить у собі лайку. Цей тонкий і ніжний майстер слова [Т. Г. Шевченко], який знав і вживав найласкавіші його відтінки, не був скупий і на дуже різкі, навіть лайливі вислови на адресу ворогів (Рильський, III, 1956, 244); Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмит., Наречена, 1959, 209).
2. Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини). — Писар — чоловік лихий, лайливий, битливий (Н.-Лев., IV, 1956, 165); Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 437.
Словник синонімів української мови
Синоніми до слова лайливий:
СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slova.com.ua/word/%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9
