Відмінності між версіями «Гадюча»
м |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|} | |} | ||
| − | + | [[Категорія:Га]] | |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української філології, культури і мистецтва]] |
| − | [[Категорія:Слова 2024 року]] [[Категорія: | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва]] |
| + | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
Поточна версія на 15:43, 17 квітня 2024
Гадюча́, -ча́ти, с. = Гадюченя. Ком. 11. стр. 107.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ГАДЮЧЕНЯ́, яти, сер.
1. Маля гадюки (у 1 знач.). Щойно народжені гадюченята вже отруйні і при небезпеці намагаються вкусити ворога (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 133); * Образно. Перед Великою Вітчизняною війною у фашистсько-гестапівських інкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерівських гадюченят (Остап Вишня, I, 1956, 446); * У порівняннях. Знову в серце вповзли гадюченятами сумніви (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. — Це гадюченя, що брехало нам у вічі, треба провчити при нагоді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); // Уживається як лайливе слово. — Корову забив та ще на мене руку підіймаєш? Ах ти ж гадюченя..! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 35).
Ілюстрації
|
|
