Відмінності між версіями «Китайча»

Поточна версія на 15:11, 17 квітня 2024

Словник Грінченка

Китайча, -чати, с. Маленькій китаецъ. Желех.

Сучасні словники

КИТАЙЧА, ати, с. Дитина-китаєць. - Будуть у нас сини,- щебетала вона ночами над вухо Багірову,- будуть такі гарненькі, чорняві, косоокі китайчата (Гончар, III, 1959, 189)

Ілюстрації

китайча

китайчата

китайчта

Цікаво знати

Виховання дітей у Китаї

Китайська система виховання дітей одна з найбільш самобутніх і цікавих у світовій практиці. Базується вона на авторитаризмі, повному підпорядкуванні дитини батькам. При цьому молодший член сім'ї не повинен проявляти своїх емоцій у відповідь на дії батьків. Напевно, тому, китайська нація відрізняється стриманістю, беземоційність, що відбивається навіть у міміці китайців. Звичне для багатьох поведінку дитини, коли він безтурботно грає і заливисто сміється, в Китаї може бути сприйнято верхом непристойності, ознакою того, що батьки абсолютно не займаються дитиною. Китайські батьки вважають досконалою нормою використання таких негативних порівнянь і епітетів, як «найгірший», «ганьба сім'ї». Вони вважають, що подібні формулювання сприяють бажанню довести зворотне ,, а значить дозволяють дитини усвідомити неправильність своїх дій і знайти шлях до самовдосконалення. У Японії величезна увага приділяється освіті. Пояснюється це високою конкуренцією на ринку праці, тому кожен батько прагне дати дитині базову освіту і максимально можливу кількість різних знань, умінь, спеціалізацій. Так, більшість китайських дітлахів, ледь досягнувши 3-4 річного віку, знають сотні ієрогліфів, величезна кількість віршів і прози, серйозно займаються тим чи іншим видом спорту і досягають відчутних успіхів на музичному терені. Крім того, відповідно до китайського законодавства, сім'ї можуть мати лише по одній дитині. Звідси - максимальна увага до чаду, захист його інтересів. Недарма дитини називають «маленький імператор», підкреслюючи тим самим пріоритетність його виховання. Китайські діти, незважаючи на гадану суворість виховання, не відчувають дефіциту батьківської любові. Їх, як, мабуть, і всіх єдиних дітей, балують як батьки, так і дідусі-бабусі. Однак діти з раннього віку розуміють, що вони повинні підкорятися батькам, бути слухняними і терплячими. Діти в Китаї, як уже говорилося, великі трудівники. Щоб вступити до школи, вони в 6 - річному віці тримають серйозний іспит. Початкову освіту у них триває 6 років, а потім 3 роки - середнє. Після закінчення кожного з етапів необхідно здати нелегке тестування. Уже в початкових класах діти займаються додатково з репетиторами по 3-5 предметів. Дисципліна в школі дуже сувора. Крім того, всі освітні установи платні. Зрозуміло, що батьки, левова частка заробітків яких іде на оплату школи, надзвичайно вимогливі і вибагливі до успіхів дитини. У школах, а раніше дитячих садах, також спостерігається прагнення розвивати у дитини якомога більше талантів, навчити буквально всього. Щоб накопичити на навчання дитини, батьки, які мають невисокий дохід, на рік-два залишають дитину старшим родичам, а самі вирушають на заробітки. Ця традиція досить давня: раніше, ледве дитина навчався їсти самостійно, його залишали під опікою бабусь і дідусів, оскільки новоспечених батьків чекала робота. До слова, якщо дитина був здатний тримати ложку самостійно, апріорі вважалося, що він зможе їсти сам. Звичайно, в сьогоднішньому Китаї виховання не таке суворе. Спосіб життя і система взаємин з дитиною у великих містах все більше наближається до європейського стилю. У провінціях традиції більш живучі.

Навчання у школах Китаю

Китай – найбільша країна за чисельністю населення, сьогодні тут проживає 1 млрд. 370 млн. мешканців, в ній є величезна кількість людей, які отримують освіту. Нині в Китаї проводиться найбільша за своїм масштабом освітня діяльність, більше 200 млн. людей навчаються в різних навчальних закладах на різних рівнях.

Система освіти в Китаї включає в себе базисну освіту (дошкільну, загальну початкову і середню), середню професійно-технічну, загальну вищу освіту та освіту для дорослих.

Перші 9 років навчання в Китаї відносяться до обов'язкового етапу освіти. У цей період учні не платять за навчання, щороку вони вносять лише декілька сотень юанів на навчальні посібники. Китайський уряд приділяє особливу увагу обов'язковій освіті. Завдяки його зусиллям коефіцієнт охоплення загальною обов'язковою освітою в Китаї підвищився з 80% десять років тому до більше 99% на цей час. У подальші декілька років китайський уряд приділятиме пильну увагу розвиткові обов'язкової освіти в сільських районах і вищої освіти по всій країні, роблячи наголос на тому, щоб всі діти шкільного віку пройшли шкільне навчання, і на створення найкращих в усьому світі першокласних ВНЗ.

Зараз розмовляемо про початкову школу Китаю: Термін початкової освіти в Китаї становить 6 років. Згідно з Китайским законом, усі діти з шестирічного віку повинні ходити у школу. У районах, де в основному здійснюється загальна середня освіта першого ступеня. Після початкової школи учні можуть вступити до середньої школи (без іспитів), або до середньої вищої школи, куди треба складати вступні екзамени. Середня школа – це 6 років навчання 1- 6 класи середньої школи. Згідно з останніми статистичними даними, нині в Китаї налічується більше 400 тисяч початкових шкіл, де навчається 120 млн. учнів, які охоплені обов'язковою освітою. Це складає більше 99%.

У програму навчання в Китаї включені дві великі частини: навчальна підготовка та ідейне і моральне виховання. Навчальна підготовка включає три головні: рідна мова та літертура, математика та англіїська мова. З розвитком економіки вивчення іноземних мов стане важливіше. В останниі роки англіїська мова стане обв'язковим предметом у початкової, середній школі й ВНЗ. Після 6-річчого вивчення англїїської мови у початкові школі, китайські школярі повинні знати і вільно використовувати 998 слів.

Крім головних предметів учні початкової школи вивчають ще політику, історію, а також природничу науку, куди входять географія, біологія, фізкультура, фізіологія, вивчають і музику, мистецтво, гігієну, оволодівають трудовими навичками й комп'ютером. Вивчення комп'ютера включено в програму недавно всього 10 років назад. Але у школярів вже непоганий рівень знань про комп'ютер. Зараз у Китаї в містах майже кожна родина має один чи більше комп'ютерів. А в великих містах, таких як Пекін, Шанхай, Гуанчжоу Ipad уже дуже популярний. У селах школярі теж мають нагоду використовувати комп'ютер. Завдяки знанням комп'ютера у школі діти знають як робити нескладні powerpoint, frontpage тощо. Тепер батьки школярів не тривожаться за те, що у дітей невисокий рівнень знань комп'ютера, а тривожаться за те, що вони гаять багато часу на комп'ютер.

Крім того, держава звертає велику увагу на ідейне і моральне виховання учнів початкової школи. Щопонеділка і на важливих святах (наприклад: національне свято й свято перемоги у війні Опору японським загарбникам) усі школи в Китаї улаштовують церемонію «підняття державного прапора». Всі школярі збираються на шкільному стадіоні, беруть участь у церемонії й разом співають гімн. Кожна школа має вожати і наставники – це відмінники праці, ветерани війни, кращі педагоги тощо. Тобто люди, які є моральними зразками для учнів.

Базова освіта в КНР має низку специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Китайскі школярі серйозно працюють уже з першого класу. У них немає часу на розваги. Щодня китайскі школярі мають багато домашніх завдань, навіть виконують їх до 22 години. Крім того, Китайскі школярі використовують майже весь вільний час від уроків на вивчення музики, малювання, на заняття спортом чи на інші корисні справи. У них мало часу гратися й відпочивати. В останні роки в Китаї почалася компанія «зменшення навантажень на дітей». Але, на жаль, поки що у цьому процесі немає великих успіхів. Батьки школярів упевнені, що в майбутньому на дітей очікує велика конкуренція. Для того, щоб мати успіх у житті, треба багато навчатися.