Відмінності між версіями «Любонь»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; нібито. Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч (Іван Котляревський, I, 1952, 113); — Сидоре... Я чув, ти женишся... Та, кажуть, либонь молода не хоче (Панас Мирний, I, 1949, 348); Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (Андрій Головко, II, 1957, 218); | |
| + | // Уживається при логічному висновку, що випливає з певних подій чи ситуацій; мабуть. Пісня замовкла, либонь уста у співачки зайнялися іншою роботою (Леся Українка, III, 1952, 660); | ||
| + | // Уживається при висловленні можливості певної дії, події тощо. — А ось я її либонь і побачу, — подумав [Павло] (Марко Вовчок, I, 1955, 149); | ||
| + | // Уживається для підкреслення приблизності часу, певної міри і т. ін. Зробилася скрипка гучна і півуча, Пішла із майстерні на світ; Ходила по людях, міцна і живуча, Либонь чи не сотнями літ (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 345); Всі почали чекати того суду, який мав бути либонь восени, як казав адвокат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); | ||
| + | // Уживається при запитаннях про більш-менш вірогідні події, явища і т. ін. та при відповідях на такі запитання. Ой либонь моя дівчинонька Та й у лісі заблудилася? (Павло Чубинський, V, 1874, 24); — З ким це вона забалакалась? Либонь Прокіп Кандзюба? Таки він (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 10); — Нащо питать! Либонь не знаєш Собачого життя мого! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115). | ||
| + | |||
| + | 2. у знач. вставн. сл. Відповідає усім відтінкам значення прислівника. Мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Леся Українка, V, 1956, 31); Вогонь буйнішав, та пожежі, либонь, ніхто й не гасив (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 11); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря». А їм неначе рот зашито (Тарас Шевченко, II, 1953, 200); Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна. Либонь, уже років зо два з того часу минуло? (Іван Микитенко, II, 1957, 316). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 482. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 21:12, 13 квітня 2024
Любо́нь, нар. = Либонь.
Зміст
Сучасні словники
Означає деяку непевність, сумнів у вірогідності висловлюваного; нібито. Про Сагайдачного співали, Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч (Іван Котляревський, I, 1952, 113); — Сидоре... Я чув, ти женишся... Та, кажуть, либонь молода не хоче (Панас Мирний, I, 1949, 348); Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (Андрій Головко, II, 1957, 218); // Уживається при логічному висновку, що випливає з певних подій чи ситуацій; мабуть. Пісня замовкла, либонь уста у співачки зайнялися іншою роботою (Леся Українка, III, 1952, 660); // Уживається при висловленні можливості певної дії, події тощо. — А ось я її либонь і побачу, — подумав [Павло] (Марко Вовчок, I, 1955, 149); // Уживається для підкреслення приблизності часу, певної міри і т. ін. Зробилася скрипка гучна і півуча, Пішла із майстерні на світ; Ходила по людях, міцна і живуча, Либонь чи не сотнями літ (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 345); Всі почали чекати того суду, який мав бути либонь восени, як казав адвокат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); // Уживається при запитаннях про більш-менш вірогідні події, явища і т. ін. та при відповідях на такі запитання. Ой либонь моя дівчинонька Та й у лісі заблудилася? (Павло Чубинський, V, 1874, 24); — З ким це вона забалакалась? Либонь Прокіп Кандзюба? Таки він (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 10); — Нащо питать! Либонь не знаєш Собачого життя мого! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115).
2. у знач. вставн. сл. Відповідає усім відтінкам значення прислівника. Мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Леся Українка, V, 1956, 31); Вогонь буйнішав, та пожежі, либонь, ніхто й не гасив (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 11); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря». А їм неначе рот зашито (Тарас Шевченко, II, 1953, 200); Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніна. Либонь, уже років зо два з того часу минуло? (Іван Микитенко, II, 1957, 316).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 482.
Ілюстрації
|
|
|
|
