Відмінності між версіями «Гогіт»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Медіа) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гогіт1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гогіт1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гогіт2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гогіт2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сміх268.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:65635621635.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 18:08, 12 квітня 2024
Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Звуки, шум гоготання.
Приклади
Яскраво палали підпалені ожереди соломи по дворах, і до гуркоту бою, до дитячого вереску, іржання коней, стогону і зойків влилися тріск і гогіт вогню (З. Тулуб); Металічний лязк потонув у .. гоготі моторів, у витті пропелерів (Іван Ле); Зараз вона [шеренга] була схожа на темну хвилю, що з шаленим гоготом котилася згори (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)
Ілюстрації
|
|
|
|
