Відмінності між версіями «Пекельний»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, а, е, міф. | ||
| + | |||
| + | 1. Прикм. до пекло 1. Кажуть, весь поміст у пеклі З добрих замірів зложився! Для пекельного помосту 1 Бертольдо потрудився (Леся Українка, I, 1951, 379); | ||
| + | // Який уявно спостерігається в пеклі. Тема пекла була дуже популярною і в старовинному образотворчому мистецтві. Картина страшного суду і пекельних мук знаходилася в кожній церкві (Радянське літературознавство, 3, 1962, 74). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Важкий, жахливий, нестерпний; такий, як у пеклі. З того часу розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха, занедбавши їх до крайності, обернула їх у послугачів (Ольга Кобилянська, II, 1956, 320); — Прямо не всиджу тут: душно, пече... Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці, — мовила Пріська (Любов Яновська, I, 1959, 154); | ||
| + | // Надзвичайний за ступенем прояву; дуже великий. На степу пекельна спека; З неба жаре [сонце], як огнем... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 252). | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Злий, підступний. [Овлур:] Нам треба конче Спасти князя, пекельний замір їх Перевернуть (Іван Франко, IX, 1959, 288); — Чия ж це пекельна душа позаздрила на мій скарб єдиний? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 70); | ||
| + | // розм. Уживається як лайливе слово. Це [гоління] був гарний іспит для нервів: наче з тебе живого луплять шкуру!.. З очей лилися сльози, кров струмила по щоках, Анрі-Жак чортихався й погукував: — Що ти робиш, пекельний майстре? Опам'ятайся, цирульнику! (Юрій Яновський, II, 1954, 49). | ||
| + | ▲ Пекельна машина, заст. — снаряд з автоматичним підривником, який регулюється годинниковим механізмом. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 110. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:46, 12 квітня 2024
Пеке́льний, -а, -е. 1) Адскій. Котл. Ен. II. 32. Огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. Гориш тим пекельним вогнем. Стор. МПр. 14. 2) Мучительный, крайне тяжелый. Росказав Іван Остапові, яке то пекельне його й людське життя на білому світі. Грин. І. 288.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, а, е, міф.
1. Прикм. до пекло 1. Кажуть, весь поміст у пеклі З добрих замірів зложився! Для пекельного помосту 1 Бертольдо потрудився (Леся Українка, I, 1951, 379); // Який уявно спостерігається в пеклі. Тема пекла була дуже популярною і в старовинному образотворчому мистецтві. Картина страшного суду і пекельних мук знаходилася в кожній церкві (Радянське літературознавство, 3, 1962, 74).
2. перен. Важкий, жахливий, нестерпний; такий, як у пеклі. З того часу розпочалося для бідних сиротят пекельне життя. Негідна мачуха, занедбавши їх до крайності, обернула їх у послугачів (Ольга Кобилянська, II, 1956, 320); — Прямо не всиджу тут: душно, пече... Хотіла б я знати, скільки копійок заробите ви за день такої пекельної праці, — мовила Пріська (Любов Яновська, I, 1959, 154); // Надзвичайний за ступенем прояву; дуже великий. На степу пекельна спека; З неба жаре [сонце], як огнем... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 252).
3. перен. Злий, підступний. [Овлур:] Нам треба конче Спасти князя, пекельний замір їх Перевернуть (Іван Франко, IX, 1959, 288); — Чия ж це пекельна душа позаздрила на мій скарб єдиний? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 70); // розм. Уживається як лайливе слово. Це [гоління] був гарний іспит для нервів: наче з тебе живого луплять шкуру!.. З очей лилися сльози, кров струмила по щоках, Анрі-Жак чортихався й погукував: — Що ти робиш, пекельний майстре? Опам'ятайся, цирульнику! (Юрій Яновський, II, 1954, 49). ▲ Пекельна машина, заст. — снаряд з автоматичним підривником, який регулюється годинниковим механізмом.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 110.
Ілюстрації
|
|
|
|
