Відмінності між версіями «Самовладність»
(Створена сторінка: '''Самовладність, -ности, '''''ж''Самовластіе, самодержавіе. Желех. Категорія:Са) |
(наповнення значення слова) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Самовладність, - | + | '''Самовладність''' |
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| + | '''Словник української мови''' | ||
| + | |||
| + | САМОВЛАДНИЙ, а, е, заст. 1. Який має необмежену державну владу; самодержавний. * Образно. [Овлур:] Не забувай, небоже, що ось тут Я пан, я самовладний цар у лісі, А ти в моїх руках (Фр., IХ, 1952, 283); // Який є проявом самовладдя (у 1 знач.), заснований на самовладді. Парламент зажадав суду над міністром лордом Страффордом, найбільш запеклим провідником самовладної політики короля (Нова іст., 1956, 9). | ||
| + | |||
| + | 2. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний. Прагнучи зміцнити свої соціально-економічні позиції, середній і нижчий прошарок бояр та міське населення тяжіли до сильної князівської влади і підтримували її в боротьбі проти самовладної боярської знаті (Іст. УРСР, І, 1953, 90). | ||
| + | |||
| + | '''Великий тлумачний словник сучасної української мови''' | ||
| + | |||
| + | САМОВЛАДНИЙ,-а, -е, заст. 1. Який має необмежену державну владу; самодержавний. | ||
| + | || Який є проявом самовладдя (у 1 знач. ), заснований на самовладді. | ||
| + | 2. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний. | ||
| + | |||
| + | ==Синонімія== | ||
| + | |||
| + | '''самовладний -''' | ||
| + | |||
| + | свавільний | ||
| + | |||
| + | беззаконний (юр.) | ||
| + | |||
| + | самовільний | ||
| + | |||
| + | самоправний | ||
| + | |||
| + | самочинний | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | 1.Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с. | ||
| + | |||
| + | 2.Словник української мови: в 11 томах. Том 9, 1978. Стор. 32. | ||
Версія за 13:35, 9 квітня 2024
Самовладність
Сучасні словники
Словник української мови
САМОВЛАДНИЙ, а, е, заст. 1. Який має необмежену державну владу; самодержавний. * Образно. [Овлур:] Не забувай, небоже, що ось тут Я пан, я самовладний цар у лісі, А ти в моїх руках (Фр., IХ, 1952, 283); // Який є проявом самовладдя (у 1 знач.), заснований на самовладді. Парламент зажадав суду над міністром лордом Страффордом, найбільш запеклим провідником самовладної політики короля (Нова іст., 1956, 9).
2. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний. Прагнучи зміцнити свої соціально-економічні позиції, середній і нижчий прошарок бояр та міське населення тяжіли до сильної князівської влади і підтримували її в боротьбі проти самовладної боярської знаті (Іст. УРСР, І, 1953, 90).
Великий тлумачний словник сучасної української мови
САМОВЛАДНИЙ,-а, -е, заст. 1. Який має необмежену державну владу; самодержавний. || Який є проявом самовладдя (у 1 знач. ), заснований на самовладді. 2. Який самовільно взяв на себе право безроздільно управляти кимсь, чимсь; свавільний.
Синонімія
самовладний -
свавільний
беззаконний (юр.)
самовільний
самоправний
самочинний
Джерела та література
1.Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с.
2.Словник української мови: в 11 томах. Том 9, 1978. Стор. 32.
