Відмінності між версіями «Лютитися»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 +
===== Текст заголовка =====
 
== Люти́тися, -чу́ся, -тишся ==
 
== Люти́тися, -чу́ся, -тишся ==
 
гл. ''= '''Лютувати. '''''Магнат лютився. ''Мир. ХРВ. 92. ''Він лютиться, що я не радивсь його. ''НВолын. у.  
 
гл. ''= '''Лютувати. '''''Магнат лютився. ''Мир. ХРВ. 92. ''Він лютиться, що я не радивсь його. ''НВолын. у.  
  
1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися.  
+
===== 1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися. =====
 +
 
 
* Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості.., надто ж він лютився, спогадуючи ті уступи, де Ви впадаєте в насмішливий тон (Леся Українка, V, 1950, 61);
 
* Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості.., надто ж він лютився, спогадуючи ті уступи, де Ви впадаєте в насмішливий тон (Леся Українка, V, 1950, 61);
 
* Кожного вечора він ішов до школи. З ним ішла й дружина. А батьки лютились (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 282);
 
* Кожного вечора він ішов до школи. З ним ішла й дружина. А батьки лютились (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 282);
//  Певним станом і діями виявляти свою розлюченість, гнів.
+
 
 +
===== //  Певним станом і діями виявляти свою розлюченість, гнів. =====
 +
 
 
* — Що ти, осліп, чи що? Не бачиш, що се Голуб? — лютиться Ястріб (Іван Франко, IV, 1950, 106);
 
* — Що ти, осліп, чи що? Не бачиш, що се Голуб? — лютиться Ястріб (Іван Франко, IV, 1950, 106);
 
* Яким Марчук орав у полі на ярину. Аж трісь! — зломився йому істик. Яким лютився і кляв усіма чортами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43);
 
* Яким Марчук орав у полі на ярину. Аж трісь! — зломився йому істик. Яким лютився і кляв усіма чортами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43);
 
* Петрюк з силою натягав намоклі у весняних водах чоботи, вони тріщали в пришвах, голова лютився і червонів (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 150);
 
* Петрюк з силою натягав намоклі у весняних водах чоботи, вони тріщали в пришвах, голова лютився і червонів (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 150);
 +
 +
===== //  на кого — що. Сердитися. =====
 +
 +
* Радість Данькова була така щира, чиста, ..що вона передалася й іншим присутнім, і навіть його супротивники, яких він щойно обіграв, не особливо лютилися на свою невдачу (Олесь Гончар, I, 1959, 47).
 +
 +
 +
===== 2. перен. Бути надзвичайно сильним (про мороз, негоду тощо). =====
 +
 +
* Надворі лютилася завірюха так, що заслонювала всякий вид (Ольга Кобилянська, I, 1956, 342).
 +
 +
[[Словник української мови: в 11 томах.|https://sum.in.ua/]]
 
[[Категорія:Лю]]
 
[[Категорія:Лю]]

Версія за 12:22, 27 березня 2024

Текст заголовка

Люти́тися, -чу́ся, -тишся

гл. = Лютувати. Магнат лютився. Мир. ХРВ. 92. Він лютиться, що я не радивсь його. НВолын. у.

1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися.
  • Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості.., надто ж він лютився, спогадуючи ті уступи, де Ви впадаєте в насмішливий тон (Леся Українка, V, 1950, 61);
  • Кожного вечора він ішов до школи. З ним ішла й дружина. А батьки лютились (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 282);
// Певним станом і діями виявляти свою розлюченість, гнів.
  • — Що ти, осліп, чи що? Не бачиш, що се Голуб? — лютиться Ястріб (Іван Франко, IV, 1950, 106);
  • Яким Марчук орав у полі на ярину. Аж трісь! — зломився йому істик. Яким лютився і кляв усіма чортами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43);
  • Петрюк з силою натягав намоклі у весняних водах чоботи, вони тріщали в пришвах, голова лютився і червонів (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 150);
// на кого — що. Сердитися.
  • Радість Данькова була така щира, чиста, ..що вона передалася й іншим присутнім, і навіть його супротивники, яких він щойно обіграв, не особливо лютилися на свою невдачу (Олесь Гончар, I, 1959, 47).


2. перен. Бути надзвичайно сильним (про мороз, негоду тощо).
  • Надворі лютилася завірюха так, що заслонювала всякий вид (Ольга Кобилянська, I, 1956, 342).

https://sum.in.ua/