Відмінності між версіями «Рушити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 31: Рядок 31:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рушити1.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рушити1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рушити2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рушити3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:рушити4.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 18:09, 7 грудня 2023

Рушити, -ся. См. Рушати, -ся.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РУША́ТИ, аю, аєш, недок., РУ́ШИТИ, шу, шиш, док.

1. неперех. Починати рух, пересування, переміщення. Стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); Бричка рушає, а за нею, голосячи, біжить жінка (Михайло Стельмах, II, 1962, 166); Коні самі рушили, але він зупинив їх (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 20); Машина рушила, і відповіді я не почув (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 73); // Направлятися куди-небудь або до когось, чогось. — Час, братця, додому рушати. — Чого додому? — обізвався Матня (Панас Мирний, I, 1949, 337); Хома, що лежав недалеко стогів, підводиться і рушає в степ (Юрій Яновський, IV, 1959, 24); Орися склала білизну на возика і рушила до Ташані (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125); // перев. з інфін. Направлятися куди-небудь або до когось з якоюсь метою. Добре.., що ви всі троє рушаєте вчитись (Леся Українка, V, 1956, 154); — Рушай просити, Дмитрику! — загадав Гаврилко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133); Окрилені революційними петроградськими вітрами, долинчани рушили розгороджувати хутірський тюремний тин: пішли визволяти бідняка Юхима Перепічку з неволі (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 128); // Відправлятися звідки-небудь; виходити, виїжджати. Рушає [Гошка] з двору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 518); Вчитель ніяк не міг рушити з села.. Після одлиги вдарив мороз і зробилось таке, що їхати зовсім було не можна навіть підкованими кіньми (Борис Грінченко, I, 1963, 326); // Відходити (про поїзд, пароплав і т. ін.). Від пристані рушав чорний і брудний пароплав «Зарубін» (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 12); // Прямувати слідом за ким-, чим-небудь. Вимучені актори.. рушають за режисером, звільнивши машини (Юрій Яновський, II, 1958, 61). ♦ Ані руш: а) ні на крок. — У зимі якось... тісно в горах: усе пов'язане, поплутане стежечками, від стежки ані руш (Гнат Хоткевич, II, 1966, 12); б) кінець, годі, усе. Різдво із хати, а старости в хату, та нічого з того не вийшло. Затялась дівка і ані руш (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); Крига рушила: а) про початок льодоходу. На Дніпрі ще не встигла рушити крига, а будівельники Дніпродзержинської ГЕС почали вкладати перші кубометри бетону в греблю (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 306); б) те саме, що Лід рушив (див. лід); Кроком руш! див. крок; Лід рушив див. лід; Не рушати (рушити) з місця — залишатися на тому самому місці, не мати можливості або не бажати нікуди йти, їхати і т. ін. Юра просуває свій довгий носик крізь штахети і півгодини не рушає з місця (Юрій Смолич, II, 1958, 46); Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 287); Пальцем рушити див. палець; Рушати (рушити) в дорогу (в путь, в путь-дорогу) — відправлятися куди-небудь. — Коли б швидше кінець! — голосно промовив він, рушаючи в дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Ще тільки світає — рушаємо в путь, Бо ми — молоді альпіністи! (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 69); Все-таки добре, що я рушила в дорогу пізніше, бо тепер погода встановилась (Леся Українка, V, 1956, 359); В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці (Максим Рильський, III, 1961, 39); Рушати (рушити) з місця — починати рух; починати йти, їхати і т. ін. Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі і, струснувши чорним волоссям, рушила з місця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 379); Літак помалу рушив з місця і, пружно погойдуючись на товстих шинах коліс, поїхав по зеленому полю аеродрому (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 18).

2. тільки док., неперех., розм. Початися, піднятися і т. ін. (про явища природи). Вітрець рушив — почало колесом сніг крутити (Панас Мирний, III, 1954, 8); На другий день вітер рушив. І ось уже цілий тиждень дме та й дме (Андрій Головко, I, 1957, 178).

3. перех., розм. Брати що-небудь. Хай бідний відважиться рушити трохи хмизу, то зараз б'ють, карають, злодієм таврують (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 4); Чіпати, займати кого-, що-небудь. Дні минали за днями, а «доктори» все ще обдивлялися виноградники, не рушаючи Замфірового (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215).

Словник української мови

РУШИТИ1 див. рухати.

РУШИТИ2 див. рушати.

Ілюстрації

Рушити1.jpg Рушити2.jpg Рушити3.jpg Рушити4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання