Відмінності між версіями «Лулусь!»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
| + | '''ЛУЛУ́СЬ''' (вигук, що передає звук удару, сильний і швидкий тріск) | ||
| + | результат афективного подвоєння звуконаслідувального вигуку лусь (див.); | ||
| + | '''ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ''' | ||
| + | лулу́с «тс.» | ||
| + | лулу́снути «луснути; сильно затріщати» | ||
| − | + | ''ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ'' | |
| − | + | Слово Мова | |
| + | лусь українська | ||
| + | https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BB%D1%83%D0%BB%D1%83%D1%81%D1%8C | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 21:06, 24 листопада 2023
Лулусь! меж. 1) Выражаетъ сильный и быстрый трескъ. Аж ось лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. 2) Выражаетъ ударъ. Лулусь його у лоб!
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛУЛУСЬ, виг., діал.
1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.
2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось — лулусь щось під ногами! (Євген Гребінка, I, 1957, 58); Лулусь його в лоб! (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 555.
Тлумачення із "Словника української мови"*
ЛУЛУСЬ, виг., діал. 1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.
2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось - лулусь щось під ногами! (Греб., І, 1957, 58); Лулусь його в лобі (Сл. Гр.).
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%9B%D0%A3%D0%9B%D0%A3%D0%A1%D0%AC
ЛУЛУ́СЬ (вигук, що передає звук удару, сильний і швидкий тріск)
результат афективного подвоєння звуконаслідувального вигуку лусь (див.);
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
лулу́с «тс.» лулу́снути «луснути; сильно затріщати»
ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ Слово Мова лусь українська https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BB%D1%83%D0%BB%D1%83%D1%81%D1%8C
