Відмінності між версіями «Лулусь!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
| + | '''Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | ЛУЛУСЬ, виг., діал. | ||
| + | 1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару. | ||
| + | 2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось — лулусь щось під ногами! (Євген Гребінка, I, 1957, 58); Лулусь його в лоб! (Словник Грінченка). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 555. | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/lulusj | ||
Версія за 17:16, 22 листопада 2023
Лулусь! меж. 1) Выражаетъ сильный и быстрый трескъ. Аж ось лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. 2) Выражаетъ ударъ. Лулусь його у лоб!
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛУЛУСЬ, виг., діал.
1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.
2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось — лулусь щось під ногами! (Євген Гребінка, I, 1957, 58); Лулусь його в лоб! (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 555.
