Відмінності між версіями «Злющий»
(Створена сторінка: '''Злю́щий. '''См. '''Злючий. ''' Категорія:Зл) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Злю́щий. '''См. '''Злючий. ''' | '''Злю́щий. '''См. '''Злючий. ''' | ||
[[Категорія:Зл]] | [[Категорія:Зл]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЗЛЮ́ЩИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Дуже злий, недоброзичливий; протилежне добрячий. — Цей начальник був навдивовижу лихий, злющий та вередливий (Нечуй-Левицький, IV, 1966, 312); [Макар:] Біда рудому з нею. Пропадає дівчина. Він на шахті, а вона де тільки не бігає. І таке злюще росте. Усіх хлопчаків б'є (Олександр Корнійчук, II, 1955, 135); | ||
| + | // Ровдратований, сердитий. — Ось одного разу повертається [баба] з базару — злюща-презлюща (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 142); | ||
| + | // Хижий, лютий (про тварин). Мене манило звучне батькове ценькання і грубий, уриваний стук важких молотів, мов гавкання злющих, великих та похриплих псів (Іван Франко, IV, 1950, 463); | ||
| + | // Який виражає зло, злість. Свирид Яковлевич зупиняється біля молодиці, здоровкається, а в її навіки злющих очах спалахує занепокоєння (Михайло Стельмах, II, 1962, 316); — У-у, ішаки! — лається Абдулаєв і проводить їх злющим поглядом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 495); | ||
| + | // Сповнений зла, пройнятий злобою, недоброзичливістю. Так хай же слава невмируща Про тебе скрізь загомонить, І ні злоба, ні заздрість злюща її повік не затлумить (Володимир Самійленко, I, 1958, 152); Злюще слово. | ||
| + | |||
| + | 2. Сильний, шалений ступенем вияву (про явища природи). Я все тут по-своєму бачу й люблю У всяку пору. І травень розквітлий, І листопад, коли поле прочахне, І січень, коли завірюха злюща (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 22). | ||
| + | |||
| + | 3. розм. Небезпечний, шкідливий. Йде [солдат] полем, яке давно не знало плуга й поросло злющим будяччям (Вітчизна, 6, 1965, 187); Злюще жало. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | ||
Версія за 23:47, 8 жовтня 2023
Злю́щий. См. Злючий.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЛЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Дуже злий, недоброзичливий; протилежне добрячий. — Цей начальник був навдивовижу лихий, злющий та вередливий (Нечуй-Левицький, IV, 1966, 312); [Макар:] Біда рудому з нею. Пропадає дівчина. Він на шахті, а вона де тільки не бігає. І таке злюще росте. Усіх хлопчаків б'є (Олександр Корнійчук, II, 1955, 135); // Ровдратований, сердитий. — Ось одного разу повертається [баба] з базару — злюща-презлюща (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 142); // Хижий, лютий (про тварин). Мене манило звучне батькове ценькання і грубий, уриваний стук важких молотів, мов гавкання злющих, великих та похриплих псів (Іван Франко, IV, 1950, 463); // Який виражає зло, злість. Свирид Яковлевич зупиняється біля молодиці, здоровкається, а в її навіки злющих очах спалахує занепокоєння (Михайло Стельмах, II, 1962, 316); — У-у, ішаки! — лається Абдулаєв і проводить їх злющим поглядом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 495); // Сповнений зла, пройнятий злобою, недоброзичливістю. Так хай же слава невмируща Про тебе скрізь загомонить, І ні злоба, ні заздрість злюща її повік не затлумить (Володимир Самійленко, I, 1958, 152); Злюще слово.
2. Сильний, шалений ступенем вияву (про явища природи). Я все тут по-своєму бачу й люблю У всяку пору. І травень розквітлий, І листопад, коли поле прочахне, І січень, коли завірюха злюща (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 22).
3. розм. Небезпечний, шкідливий. Йде [солдат] полем, яке давно не знало плуга й поросло злющим будяччям (Вітчизна, 6, 1965, 187); Злюще жало.
Ілюстрації
| [[Зображення: |
