|
|
Рядок 2: |
Рядок 2: |
| =='''Звіт "Суспільне мовлення"'''== | | =='''Звіт "Суспільне мовлення"'''== |
| | | |
− | ===19 вересня магістри та бакалаври 1 курсу Київського національного університету імені Бориса Грінченка мали можливість відвідати Національну суспільну телерадіокомпанію України. Історія будівлі, де зараз базується Суспільне Мовлення, почалась ще з 19 століття. З 1849 р. на місці Нацрадіокомпанії була міська поштова контора. Під час Другої світової після вибухів на Хрещатику стіни встояли, а вже в 1951 р. звідти провели перший в Україні телесеанс.
| |
− | Стартувала практика студентів із неочікуваної зустрічі з головою правління ГО “Громадське радіо” Андрієм Куликовим. Чоловік поділився своїм життєвим досвідом, дав декілька порад та постанов для подальшої праці у журналістській сфері.
| |
− | Зі Суспільним Мовленням відвідувачів ознайомлювали Ярослава Камінська - кураторка навчальних програм Академії Суспільного Мовлення та Христина Стебельська - членкиня редакційної ради. На 3 поверсі студенти могли побачити “журналістську кухню”: апаратні, монтажерні, гримерні, начиточні, skype box, переговорні та зону відпочинку. Окрім цього, грінченківці побували у NewsHouse 2.0 - кросплатформовому мультимедійному ньюзрумі, де вільно працюють шеф-редактори, гостьові редактори, кореспонденти, координатори і регіональні продюсери. “Ньюзрум допомагає об’єднати та покращити роботу новинних команд — радіо, телебачення та діджитал”, - зі слів директорки департаменту новин дирекції інформаційного мовлення Ірини Жуковської. Не можна було не помітити студію для новин, що розміщена у NewsHouse 2.0 і є повністю прозорою. Наразі звідти громадяни України можуть бачити телемарафон “Єдині новини”. Працівники Суспільного вважають, що скляна студія допоможе глядачеві осягнути, що за одним випуском новин стоїть величезна команда журналістів.
| |
− | Після огляду новинного центру студентів повели у бомбосховище, щоб продемонструвати, як команда Суспільного Мовлення пристосувалась до умов повномасштабної війни. У роки холодної війни підвальне приміщення застосовували у разі загрози ядерної війни, але потім занедбали. Зараз його реконструювали та активно використовують під час повітряних тривог. По дорозі здобувачі вищої освіти незаплановано зустріли Миколу Чернотицього - голову правління Суспільного Мовлення. В укритті розташована мініатюрна версія новинної студії, робочі комп’ютери, апаратна та монтажерна - все, що знадобиться, щоб безперервно вести прямий етер, навіть коли в Україні ракетний обстріл.
| |
− | Кінцевою точкою став громадський ресторан “Urban Space 500”, де студенти декілька годин комунікували зі спікерами. Перша запрошена гостя - Христина Гаврилюк, головна редакторка служби новин Суспільного Мовлення. Жінка розповіла про структуру та роботу медіакомпанії. Звучали такі тези:
| |
− | • “Нам важливо не тільки купити контент у агентств”;
| |
− | • “Не бачу сенсу робити Суспільному те саме, що і інші медіа”;
| |
− | • “Преференцій не має бути в медіа”.
| |
− | Наступною спікеркою була Олена Дуняк - редакторка діджитал новин. Від неї грінченківці дізнались про аналітику новин на різних платформах, плюси та мінуси кожної соцмережі, специфіку роботи з відео, а також мали можливість поставити запитання.
| |
− | Окрім цього, журналістка Суспільного Мовлення Анастасія Іванців розповіла про специфіку власної професії і запропонувала присутнім зробити завдання, у якому їм потрібно було придумати репортаж за запропонованими темами. Завдяки цьому студенти отримали не лише теоретичні знання, а і практичні навички.
| |
− | Завершив усю подію Дмитро Грінченко - ведучий новин Першого каналу Українського радіо і телебачення. Чоловік поділився своїм досвідом роботи у радіо, а наостанок зазначив місію, цінності, стратегічні цілі Суспільного.
| |
| | | |
| | | |