Відмінності між версіями «А-а»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. | У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 16:06, 19 червня 2023
А-а и а-асі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-асі!
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Вікіпедія
А, а — кирилична літера, перша літера української та всіх кириличних абеток. Є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній і латинській графічній основі. За формою накреслення — видозмінена літера, що походить із грецької. У сучасній українській мові літері А відповідає голосний звук [a] заднього ряду низького підняття, нелабіалізований, відкритий. «А» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «А» вживалося в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
