Відмінності між версіями «Ущухати»

Поточна версія на 19:38, 19 квітня 2023

Ущухати, -хаю, -єш, сов. в. ущухнути, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Котл. Ен. IV. 8. Ущухли діти, вже не кричать. Лебед. у. Ущухнув трохи галас. К. ЧР. 335. Ущухнуло море. Греб. 374.

Сучасні словники

УЩУХАТИ (ВЩУХАТИ), ає, недок., УЩУХНУТИ (ВЩУХНУТИ), не; мин. ч. ущух, ла, ло і ущухнув, нула, ло; док.

1. Ставати слабшим, затихати, припинятися (про явища природи). Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Котл., І, 1952, 159); Ущухла буря. Розійшлись хмарки І скрізь панує тиша урочиста (Вороний, Вибр., 1959, 139); Хуртовина не тільки не вщухала, а ще розгулювалась. Поривний вітер шарпав голе гілля кущів під вікном (Головко, II, 1957, 557); Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Кол., Терен.., 1959, 31); Кожного ранку солдати перш за все кидалися до вікон подивитися, чи не вщухла нарешті метелиця (Тулуб, В степу.., 1964, 186); // Зменшуватися в дії, в силі її вияву; припинятися. Вогняний ураган дійшов до наваленого лісу і вщух (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухає круглу добу (Гончар, Новели, 1954, 140); // Робитися спокійним. Ущухнуло море, і хвилі вляглися (Греб., І, 1957, 83).

2. Переставати звучати, лунати, чутися. Гучна розмова укривала хату. Вона ущухла тільки тоді, як Педоря одчинила двері, щоб унести самовар (Мирний, III, 1954, 210); Стрілянина не вщухала (Довж., І, 1958, 146); Гамір на передовій поступово вщухав. Лише зрідка де-не-де постукували контрольні кулемети (Гончар, III, 1959, 411); Сомко звелів ударити своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущухнув трохи галас (П. Куліш, Вибр., 1969, 167); Рвонулося розкотисте «ура-а!» І вщухло враз (Бичко, Сійся.., 1959, 388).

3. Робитися менш відчутним; угамовуватися (про відчуття, почуття і т. ін.). Юлдаш перелетів через кінську голову. Прикрий біль шпигонув у ногу. З зусиллям хлопець підвівся. Біль у нозі не вщухав (Донч., І, 1956, 178); В міру того, як Савченко говорив, запал у Валі став потроху вщухати (Собко, Запорука.., 1952, 56); [Мелешко:] Спробуйте поки ці таблетки - ручуся, біль моментально вщухне (Коч., II, 1956, 493).

4. Замовкати, затихати. Довго ще, далеко за північ, розбуркана молодь не вщухала (Вас., Вибр., 1950, 124); Він знову підводить руку,.. але майдан не вщухає (Баш, На землі.., 1957, 19); Громада зовсім ущухла, дожидаючися, що скаже старшина (Гр., II, 1963, 358); Пташки ущухли, звірина причаїлась (Коцюб., І, 1955, 176); // перен. Заспокоюватися, переставати виявляти що-небудь (гнів, роздратування і т. ін.). Бжеський ущух так само швидко, як і скипів, і бучно розреготався (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9); - Що новенького у волості, Якове? - запитав Євген, Панасович, коли Ярошенко трохи вщух і, сердито сопучи, почав роззувати розхлябані, заболочені чоботи (Речм., Весн. грози, 1961, 82)

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 т. Т. 6: П-Поїти / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; ред. тому: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець Київ: Наук. думка, 1975. 832 c.

Зовнішні посилання

УЩУХАТИ