Відмінності між версіями «Зурочити»
(→Джерела та література) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2023 року]] |
Поточна версія на 07:44, 14 квітня 2023
Зуро́чити, -чу, -чиш, гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., етн. За марновірними уявленнями — особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь. Буває так, що тільки гляне [хто-небудь] і вже зурочить — зараз нападе на людину пропасниця (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 62); — А що се, — кажуть, — небого, на музики не йдеш? Дядина не пускає, щоб хто не зурочив, чи що? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 74); — Ви, товаришу директор, не посилайте мого Петю ні на які збори. — Боїтесь, шоб не зурочили? — пожартував я (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 44).
Щоб (аби, коли б) не зурочити! — уживається, коли хтось схвально говорить про кого-, що-небудь, щоб цим вихвалянням не завдати тому шкоди. А правду сказати — аби дитину не зурочити! — гарна дівчина буде, та наймолодша донька Савчихи (Осип Маковей, Вибр., 1954, 111).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник Словник української мови online Онлайн-бібліотека "Горох"
